Зокардис табл. п/о 7.5мг №28

Пігулки «Зокардис ^® 7,5 мг» застосовуються при таких показаннях:

• артеріальна гіпертензія (лікування есенціальної гіпертензії легкого та середнього ступеня тяжкості); гемодинамікою за умови, що їм не проводили тромболітичну терапію).

Склад

Одна таблетка, покрита оболонкою, містить (діючу речовину) зофеноприлу кальцію 7,5 мг, що. еквівалентно 7,2 мг зофеноприлу).

Допоміжні речовини: ядро: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; плівкова оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400, поліетиленгліколь 6000.

Протипоказання

• гіперчутливість до зофеноприлу кальцію або до іншого інгібітора АПФ речовин, що входять до складу препарату;
• ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із попереднім лікуванням інгібітором АПФ;
• спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
• порушення функції печінки тяжкого ступеня;
• вагітні жінки або жінки, які планують завагітніти;
• жінки репродуктивного віку, які не застосовують ефективну контрацепцію;
• білатеральний ренальний артеріальний стеноз або односторонній за наявності однієї нирки;
• одночасне застосування зофеноприлу з препаратами, що містять аліскірен, протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (СКФ < 60 мл/хв./1,73 м ² ).

Спосіб застосування

Препарат застосовувати незалежно від їди. Дозування слід підбирати відповідно до терапевтичної реакції у відповідь пацієнта.

Артеріальна гіпертензія

Дозу підбирають індивідуально, залежно від рівня артеріального тиску, перед прийомом наступної дози. Збільшення дози проводиться з інтервалом 4 тижні.

Гострий інфаркт міокарда

Лікування препаратом слід розпочинати протягом 24 годин після появи перших симптомів інфаркту міокарда та продовжувати протягом 6 тижнів. Слід застосовувати таку схему дозування: 1 і 2 добу - 7,5 мг кожні 12 годин;

У разі низького систолічного тиску (≤ 120 мм ртутного стовпа) на початку лікування та протягом наступних трьох діб після розвитку інфаркту міокарда добову дозу не слід підвищувати. У разі гіпотензії (≤ 100 мм ртутного стовпа) лікування продовжувати, застосовуючи дозу, яку призначали раніше. У разі тяжкої гіпотензії (≤ 90 мм ртутного стовпа при двох послідовних вимірах тиску з проміжком не менше однієї години) прийом препарату слід припинити. Через 6 тижнів лікування після аналізу стану пацієнта лікування припинити для пацієнтів без ознак лівошлуночкової дисфункції або серцевої недостатності. Якщо ці ознаки залишилися, лікування можна продовжувати протягом тривалого часу. Слід також застосовувати відповідне стандартне лікування, таке як лікування нітратами, ацетилсаліциловою кислотою або b-адреноблокаторами.

Особливості застосування

Вагітні

Інгібітори АПФ протипоказані вагітним жінкам та жінкам, які планують вагітність.

Оскільки інформація про застосування зофеноприлу в період годування груддю відсутня, його застосування не рекомендується. У період годування груддю, особливо новонароджених чи недоношених дітей, краще застосовувати альтернативні, безпечніші лікарські засоби.

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату у дітей не встановлені, тому його не слід призначати дітям.

Водії

Дослідження щодо впливу зофеноприлу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводили. При застосуванні препарату можуть виникнути сонливість, запаморочення чи втома, тому пацієнти повинні це враховувати та з обережністю оцінювати свою здатність керувати автотранспортом чи іншими механізмами.

Передозування

Симптомами передозування є тяжка артеріальна гіпотензія, шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення та ниркова недостатність. Після передозування пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, бажано у відділенні інтенсивної терапії. Слід часто контролювати рівень електролітів та креатиніну сироватки крові. Терапевтичні заходи залежать від природи та тяжкості симптомів. Якщо передозування виникло нещодавно, необхідно промити шлунок, призначити активоване вугілля і натрію сульфат. При появі ознак гіпотензії пацієнта слід покласти в горизонтальне положення з піднятими вгору ногами. Доцільно розглянути питання призначення коштів, що збільшують обсяг плазми крові та/або призначення ангіотензину II. За наявності брадикардії та значних вагусних реакцій призначати атропін, а у разі потреби використовувати електрокардіостимулятор. Інгібітори АПФ можуть бути видалені з циркуляції за допомогою гемодіалізу.Не використовувати поліакрилонітрильні мембрани з високою пропускною здатністю.

Побічні ефекти

Нижче наведено всі побічні реакції, про які повідомляли в клінічній практиці пацієнтів, які отримували препарат. Вони викладені за системами органів та порядками частоти, використовуючи таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, ≤ 1/100), рідко ( ≥ 1/10000, ≤ 1/1000) та дуже рідко (≤ 1/10 000).

З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль.

З боку дихальних шляхів: часто – кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота/блювота.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип; рідко – ангіоневротичний набряк.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язові судоми.

Умови зберігання

Спеціальні умови зберігання не потрібні. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.