Зацеф пор. д/р-ра д/ін. 1г фл. №5

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефтазидим-бактерицидний цефалоспориновий Антибіотик, механізм дії якого пов'язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Цефтазидим проявляє високу активність invitro і діє в межах вузького діапазону МІК щодо більшості збудників інфекцій. Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonasspp. (включаючи Ps. pseudomallei), Escherichia coli, Klebsiellaspp. ., Citrobacterspp ., Serratiaspp., Salmonellaspp., Shigellaspp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacterspp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентна штам ні штами).

Грампозитивні

Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcusspp., Streptococcus pyogenе гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus групи В (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcusspp. (за винятком Streptococcus faecalis).

Анаеробні

Peptococcusspp., Peptostreptococcusspp., Streptococcusspp., Propionibacteriumspp., Clostridium perfringens, Fusobacteriumspp., Bacteroidesspp.(багато штамів ).

Цефтазидим не діє invitro на резистентні до метициліну стафілококи, Streptococcus faecalis та багато інших ентерококів, Listeria monocytogenes, Campylobacterspp. і Clostridium difficile.

Фармакокінетика

Після внутрішньом'язової ін'єкції препарату в дозі 500 мг і 1 г швидко досягається C _max в плазмі крові, яка в середньому становить 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хв після внутрішньовенного болюсного введення препарату в дозі 500 мг, 1 або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46; 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації у сироватці крові зберігаються навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 10%. Концентрація цефтазидиму,перевищує МІК для більшості поширених патогенних мікроорганізмів, досягається в таких тканинах і середовищах організму, як кісткова тканина, тканини серця, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідина. Цефтазидим швидко проникає через плаценту та екскретується у рудне молоко. Препарат погано проникає через неушкоджений гематоенцефалічний бар'єр, за відсутності запалення концентрація препарату в ЦНС невисока. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму в центральній нервовій системі досягає 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму у сироватці крові. Його T _½ становить приблизно 2 год. Препарат виводиться поза зміненим видом, в активній формі з сечею шляхом клубочкової фільтрації; приблизно 80-90% дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, що потребує зниження дози препарату. Менш ніж 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, що потрапляє в кишечник.

Показання

Цефтазидим призначають для лікування моно- та змішаних інфекцій, викликаних чутливими до нього мікроорганізмами: важкі інфекції: сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт; інфекції у пацієнтів із зниженим імунітетом; пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад, з інфікованими опіками; інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легень у пацієнтів із муковісцидозом; інфекції ЛОР-органів; інфекції сечовивідних шляхів; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції ШКТ, жовчних шляхів та черевної порожнини; інфекції кісток та суглобів; інфекції, пов'язані з гемо- та перитонеальним діалізом та безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.

Профілактика інфекцій: інфекції при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Застосування

Доза препарату залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функціонального стану нирок пацієнта.

Застосування у дорослих

Добова доза для дорослих становить 1-6 г на 2-3 введення шляхом внутрішньовенної внутрішньовенної ін'єкції.

Інфекції сечостатевих органів і менш важкі інфекції: 500 мг - 1 г кожні 12 год.

Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 год або 2 г - кожні 12 год. >

Особливо важкі інфекції, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом, включаючи пацієнтів з нейтропенією: по 2 г кожні 8-12 год або по 3 г кожні 12 год. : від 100 до 150 мг/кг маси тіла на добу у 3 введення.

У дорослих з нормальною функцією нирок добова доза може становити до 9 г.

При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі вводять 1 г препарату під час індукції анестезії. Другу дозу вводять у момент видалення катетера.

Застосування у немовлят та дітей віком від 2 місяців

Призначають у дозі 30–10 мг/кг/добу на 2–3 прийоми. Дітям з імунодефіцитом, муковісцидозом або менінгітом препарат рекомендується вводити в дозі до 150 мг/кг/добу (максимально – 6 г/добу) у 3 введення.

Застосування у дітей віком до 2 місяців, у тому числі у новонароджених

Препарат призначають у дозі 25–60 мг/кг/добу на 2 прийоми. У новонароджених T _½ цефтазидиму із сироватки крові може бути в 3–4 рази більш тривалим, ніж у дорослих.

Застосування у пацієнтів похилого віку

З урахуванням зниження кліренсу цефтазидиму у пацієнтів похилого віку з гострими інфекціями добова доза не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.

Дозування у пацієнтів з порушенням функції нирок

Цефтазидим виділяється нирками у зміненому вигляді, тому доза препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок повинна бути знижена. Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози (табл. 1) необхідно проводити з урахуванням швидкості клубочкової фільтрації.

Таблиця 1

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності

У пацієнтів з тяжкими інфекціями разову дозу можна підвищити на 50% або відповідно збільшити частоту введення препарату. У цих пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові,який має перевищувати 40 мг/л.

У дітей розрахунковий кліренс креатиніну слід скоригувати з урахуванням площі поверхні тіла або маси тіла.

Застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі

T _½ цефтазидиму із сироватки крові вчасно гемодіалізу становить 3-5 годин. Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу рекомендовану дозу цефтазидиму (див. наведену вище таблицю).

Застосування у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі. Крім внутрішньовенного введення, розчин цефтазидиму можна додавати до діалізної рідини (зазвичай з розрахунку 125–250 мг на 2 л діалізної рідини).

У пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г/добу у вигляді одноразової дози або у декілька прийомів. Для гемофільтрації з низькою швидкістю слід застосовувати дози, як і за порушення функції нирок.

У пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації щодо підозри наведені в табл. 2 і 3.

Таблиця 2

Рекомендації щодо підозрювання цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

*Підтримуюча доза повинна вводитися кожні 12 год.

Таблиця 3

Рекомендації щодо підозрювання цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

*Підтримуюча доза повинна вводитися кожні 12 год.

Приготування та введення розчину препарату

Зацеф вводять внутрішньовенно шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом'язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза або латеральна частина стегна.

Р-ри цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує розчини парентерально (табл. 4).

Таблиця 4

Інструкція з приготування розчинів цефтазидиму

*Розчинення слід проводити у два етапи (див. далі).

Зацеф сумісний з більшістю широко застосовуваних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію гідрокарбонат для ін'єкцій (див. ВЗАЄМОДІЯ).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до янтарного залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій ефект препарату залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1–40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; 6/Мр-р натрію лактату; р-р Гартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду в 5% розчині глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду в 5% розчин еглюкози; 0,9% розчин натрію хлориду в 5% розчині глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду в 4% розчині глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин декстрану 40 в 0,9% розчині натрію хлориду; 10% р-р декстрану 40 в 5% р-реглюкози; 6% розчин декстрану 70 в 0,9% розчині натрію хлориду; 6% р-р декстрану 70 в 5% р-реглюкози.

Цефтазидим у концентраціях 0,05–0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом'язового введення розчиняють у 0,5% або 1% р-релідокаїну.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму в дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду або 0,5% розчину реглюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4мг/мл в 0,9% розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 5 МО/мл в 0,9% розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/лв 0,9% розчину натрію хлориду.

Для приготування розчину для внутрішньовенної або внутрішньовенної болюсної ін'єкції слід вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об'єм розчинника; вийняти голку шприца і струшувати флакон до отримання прозорого розчину; перевернути флакон, при повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон; аспірувати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна знаходитися в розчині.

Для приготування розчину для внутрішньовенної інфузії слід вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника; вийняти голку шприца і струшувати флакон до отримання прозорого розчину; вставити голку для повітря через кришку у флакон для збільшення тиску; не виймаючи голку для повітря,додати ще 40 мл розчинника; вийняти голку для повітря, струсити флакон та налагодити систему для інфузій у звичайному порядку. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку повітря через кришку до розчинення препарату.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтазидиму пентагідрату або інших компонентів препарату, інших β-лактамних антибіотиків.

Побічні ефекти

Відзначають рідко.

Місцеві: флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні; біль та/або запалення разом в/м ін'єкції.

Реакції гіперчутливості: макулопапульозні висипання або кропив'янка, лихоманка, свербіж, дуже рідко – ангіоневротичний набряк та анафілаксія (у тому числі бронхоспазм та/або артеріальна гіпотензія). Можуть відзначати поліморфну ​​еритему, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, біль у животі, дуже рідко - кандидозний стоматит і коліт. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов'язаний з Clostridium difficile і протікати піт іпу псевдомембранозного коліту.

З боку сечостатевої системи: кандидоз, вагініт.

З боку гепатобіліарної системи та підшлункової залози: дуже рідко - жовтяниця.

З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, парестезії та порушення смаку. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонус, судоми, енцефалопатія та кома у пацієнтів з нирковою недостатністю, у яких доза цефтазидиму не була відповідно знижена.

Зміни лабораторних показників (минущі): еозинофілія, позитивна реакція Кумбса (може впливати на визначення групи крові), дуже рідко - гемолітична анемія, тромбоцитоз і підвищення рівня одного або декількох печінкових ферментів (АЛАТ, АсАТ, ЛДГ, гамма-глутарилтранспептидаза, ЛФ). Можливе транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові. Дуже рідко можливі лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія чи мфоцитоз.

Особливості застосування

До початку лікування слід встановити наявність у пацієнта в анамнезі реакцій гіперчутливості на цефтазидим, цефалоспорини, пеніциліни або інші лікарські засоби.

З особливою обережністю необхідно призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі була алергічна реакція на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. У разі алергічної реакції на цефтазидим слід негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування епінефрину, гідрокортизону, антигістамінних препаратів та інших засобів невідкладної допомоги.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів та нефротоксичними препаратами,такими як аміноглікозиди або високоактивні діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. За дотримання рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних про несприятливий вплив цефтазидиму на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виділяється нирками, тому дозу слід знижувати в залежності від ступеня ураження нирок. За відсутності адекватної корекції дози можливий розвиток неврологічних ускладнень.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектру дії, тривале лікування Зацефом може призвести до надмірного зростання нечутливих до нього мікроорганізмів (наприклад, грибів роду Candida, ентерококів); у цьому випадку може виникнути необхідність припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів та пеніцилінів широкого спектру дії, деякі раніше чутливі штамиEnterobacterspp. і Serratiaspp можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У цьому випадку рекомендується періодично проводити дослідження чутливості мікроорганізмів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ферментативними методами, проте незначний вплив на результати аналізу можуть відзначати при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикту, Фелінгу, використанню Клінітесту).

Цефтазидим не впливає на результати визначення креатиніну лужно-пікратним методом.

Період вагітності та годування груддю

Експериментальних даних про ембріотоксичну та тератогенну дію цефтазидиму немає, проте його слід призначати з обережністю вперше місяці вагітності та дітям грудного віку.

Цефтазидим у невеликих кількостях виділяється з грудним молоком, тому його слід з обережністю призначати в період годування груддю.

Діти

Препарат застосовують у дітей. З обережністю слід застосовувати препарат на лікування новонароджених.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами

Не вивчалася.

Взаємодія

Одночасне застосування препарату у високих дозах з нефротоксичними препаратами може негативно впливати на функцію нирок.

Хлорамфенікол invitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте якщо пропонується одночасне застосування Зацефу з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагоністичної дії.

Несумісність. Зацеф менш стабільний в розчині натрію гідрокарбонату для ін'єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного ведення,тому останній не рекомендується використовувати як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати водною інфузійною системою або шприцом.

При додаванні ванкоміцину до розчину цефтазидиму можливе утворення осаду, тому рекомендується промивати інфузійні системи верб/в катетери між використанням цих двох препаратів.

Передозування

Передозування може призвести до розвитку неврологічних ускладнень - енцефалопатії, судом, коми. Лікування симптоматичне. Концентрацію цефтазидиму в сироватці можна знизити шляхом проведення гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Умови зберігання

У сухому, захищеному відсвітку місці при температурі немає вище 25°С.