Віагра табл. п/о 100мг №1

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Сільденафіл є препаратом для перорального застосування, який призначений для лікування еректильної дисфункції. При сексуальному збудженні препарат оновлює знижену еректильну функцію шляхом посилення припливу крові до статевого члена. оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, який стимулює підвищення рівня цГМФ, який, у свою чергу, викликає розслаблення гладких м'язів кавернозного тіла, сприяючи посиленню притоку крові. ФДЕ-5) в кавернозному тілі, де ФДЕ-5 відповідає за розпад цГМФ. Ефекти силденафілу на ерекцію носять периферичний характер. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при статевій стимуляції, пригнічення силденафілом ФДЕ-5 призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Таким чином, для того, щоб силденафіл викликав необхідний фармакологічний ефект, необхідне сексуальне збудження.

Вплив на фармакодинаміку. Дослідження in vitro продемонстрували селективність впливу силденафілу на ФДЕ-5, що бере активну участь у процесі ерекції. Ефект силденафілу на ФДЕ-5 потужніший, ніж на інші відомі ФДЕ. Цей ефект у 10 разів потужніший, ніж ефект на ФДЕ-6, який бере участь у процесах фотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих доз селективність силденафілу до ФДЕ-5 у 80 разів перевищує його селективність до ФДЕ-1, у 700 разів вище, ніж до ФДЕ-2, ФДЕ-3, ФДЕ-4, ФДЕ-7, ФДЕ-8, ФДЕ -9, ФДЕ-10 та ФДЕ-11. Зокрема, селективність силденафілу до ФДЕ-5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ-3 – цГМФ-специфічної ізоформи ФДЕ, що бере участь у регуляції серцевих скорочень.

Фармакокінетика

Абсорбція. Сильденафіл швидко абсорбується. C _max препарату в плазмі крові досягається протягом 30-120 хв (з медіаною 60 хв) після його перорального застосування натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування становить 41% (з діапазоном 25–63%). У рекомендованому діапазоні доз (25-100 мг) показники AUC і C _maxсильденафілу після його перорального застосування підвищуються пропорційно дозі.

При застосуванні силденафілу під час їди ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням Tmax до 60 хв та середнім зменшенням C _max на 29%.

Розподіл. Середній рівноважний обсяг розподілу (V_d) становить 105 л, що свідчить про розподіл препарату в тканинах організму. Після одноразового перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг середня C _max силденафілу становить близько 440 нг/мл (коефіцієнт варіації становить 40%). Оскільки зв'язування силденафілу та його головного N-десметил-метаболіту з білками плазми крові досягає 96%, середня C _max вільного силденафілу досягає 18 нг/мл (38 нмоль). Ступінь зв'язування з білками плазми не залежить від загальних концентрацій силденафілу.

У здорових добровольців, які застосовували сильденафіл одноразово в дозі 100 мг, через 90 хв в еякуляті визначалося 0,0002% (в середньому - 188 нг) застосованої дози.

Біотрансформація. Метаболізм силденафілу здійснюється головним чином за участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP 3A4 (основний шлях) та CYP 2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання силденафілу. Селективність метаболіту по відношенню до ФДЕ-5 порівнянна з селективністю силденафілу, а активність метаболіту по відношенню до ФДЕ-5 становить приблизно 50% активності вихідної речовини. Концентрації цього метаболіту у плазмі крові становлять приблизно 40% концентрацій силденафілу у плазмі крові. N-деметилований метаболіт піддається подальшому метаболізму, а T _½ дорівнює приблизно 4 год.

Елімінація. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, зумовлюючи T тривалістю 3-5 годин. Як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування, екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється головним чином з калом (близько 80 % введеної пероральної дози) та меншою мірою — із сечею (близько 13% введеної пероральної дози).

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

Пацієнти похилого віку. У здорових добровольців похилого віку (у віці ≥65 років) відзначалося зниження кліренсу сильденафілу, що зумовлювало підвищення плазмових концентрацій сильденафілу та його активного N-деметильованого метаболіту приблизно на 90% порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців8 . У зв'язку з віковими відмінностями у зв'язуванні з білками плазми відповідне підвищення плазмової концентрації вільного сильденафілу становило близько 40%.

Ниркова недостатність. У добровольців з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну — 30–80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незмінною після одноразового перорального застосування в дозі 50 мг.Середні AUC і C _max N-деметильованого метаболіту підвищувалися на 126 і 73% відповідно, порівняно з такими показниками, у добровольців аналогічного віку без порушень функції нирок. Однак у зв'язку з високою міжіндивідуальною варіабельністю ці відмінності були статистично значущими. У добровольців з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до середніх підвищень AUC і C на 100 і 88% відповідно до добровольців аналогічного віку без порушень функції. нирок. Крім того, значення AUC і C _max N-деметильованого метаболіту значно підвищувалися на 79 і 200% відповідно.

Печінкова недостатність. У добровольців з цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості (класів А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC (84%) та C _max (47%) порівняно із добровольцями аналогічного віку без порушень функцій печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалася.

Показання

Препарат віагра рекомендується застосовувати чоловікам з еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту. Для ефективної дії препарату віагра потрібне сексуальне збудження.

Застосування

Препарат призначений для перорального прийому.

Дорослі. Рекомендована доза для дорослих становить 50 мг, яку приймають за потребою приблизно за 1 годину до статевого акту. Враховуючи ефективність та переносимість, дозу можна збільшувати до 100 мг або знижувати до 25 мг. Максимальна доза, що рекомендується, становить 100 мг.

Частота застосування максимальної рекомендованої дози препарату становить 1 раз на добу. При застосуванні препарату Віагра під час їди дія препарату може наступати пізніше, ніж при його застосуванні натще.

Пацієнти похилого віку. Необхідність корекції дози у пацієнтів похилого віку (≥65 років) відсутня.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) рекомендована доза є такою ж, як зазначено вище у розділі «Дорослі». Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв) кліренс сильденафілу знижений, застосування препарату слід розпочинати з дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 та 100 мг.

Пацієнтів із печінковою недостатністю. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс сильденафілу знижений, наприклад, при цирозі,Застосування препарату необхідно починати з дози 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 та 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші види лікування. Якщо пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP 3A4 (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами), слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (за винятком ритонавіру, застосування якого одночасно з сильденафілом не рекомендується, див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами).

З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії стан пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, має бути стабілізованим до початку застосування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози сильденафілу 25 мг (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами).

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. на шляху метаболізму no / цгмф і потенціює гіпотензивний ефект нітратів. тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (ад 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розлади фде сітківки), оскільки безпека досліджувалась у пацієнтів цих підгруп.

Побічні ефекти

Профіль безпеки препарату віагра базується на даних, отриманих від 9570 пацієнтів, в ході 74 плацебо-контрольованих клінічних досліджень. найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як головний біль, припливи, диспепсія, розлади зору, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, ціанопсія та помутніння зору. інформація про побічні реакції в рамках постмаркетингового спостереження була зібрана протягом періоду тривалістю понад 10 років. оскільки заявнику повідомлялося не про всі побічні реакції і не всі побічні реакції були включені до бази даних безпеки, частота таких реакцій не може бути достовірно визначена.

Усі клінічно значущі побічні реакції, які спостерігалися в клінічних дослідженнях частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведені в таблиці нижче відповідно до класифікації «система — орган — клас» та частоти: дуже часто (≥1/10 ), часто (≥100 та 1/10), іноді (≥1000 та 1/100) та рідко (≥10 000 та 1/1000).У межах кожної частотної групи побічні реакції наведено у порядку зменшення ступеня їх тяжкості.

Інфекційні та інвазивні захворювання.

Нечасто: риніт.

З боку імунної системи.

Нечасто: гіперчутливість.

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Нечасто: сонливість, гіпестезія.

Рідко: інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судоми*, синкопе.

З боку органу зору.

Часто: порушення сприйняття кольору**, розлади зору, помутніння зору.

Нечасто: порушення сльозовиділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон'юнктивіт.

Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва *, оклюзія судин сітківки *, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти помутніння склоподібного тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява кругів, що світяться навколо джерела світла (гало) в полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон'юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органу слуху та вестибулярного апарату.

Нечасто: запаморочення, дзвін у вухах.

Рідко: глухота.

З боку серця.

Нечасто: тахікардія, посилене серцебиття.

Рідко: раптова коронарна смерть*, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія*, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

З боку судин.

Часто: припливи крові до обличчя, припливи спека.

Нечасто: гіпертензія, гіпотензія.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння.

Часто: закладеність носа.

Нечасто: носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа.

Рідко: відчуття стиснення в горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку ШКТ.

Часто: нудота, диспепсія.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, сухість у роті.

Рідко: гіпестезія ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: висип.

Рідко: синдром Стівенса - Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Нечасто: міалгія,біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи.

Нечасто: гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко: кровотеча зі статевого члена, пріапізм * гематоспермія, тривала ерекція.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Нечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару.

Рідко: роздратування.

Обстеження.

Нечасто: тахікардія.

*Повідомлялося лише під час дослідження після виходу препарату на ринок.

**Порушення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, ерітропсія, ксантопсія.

***Порушення сльозотечі: сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозотечі.

Нижченаведені явища спостерігалися у 2% пацієнтів у ході контрольованих клінічних досліджень; причинний взаємозв'язок не визначено. Повідомлення включали явища, що мали ймовірний зв'язок із застосуванням препарату. Явлення, які були зазначені, були легкими і повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні: набряк обличчя, фотосенсибілізація, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове ушкодження.

Серцево-судинна система: стенокардія, AV-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення результатів на ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку травного тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Порушення метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку кістково-м'язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезії, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: бронхіальна астма, задишка, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропив'янка, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

З боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів,аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок. Після виходу препарату на ринок були ідентифіковані наведені нижче побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від популяції невідомого розміру, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв'язок з експозицією лікарського засобу. Ці явища були відзначені як через їхню серйозність, частоту повідомлень, відсутність чіткого альтернативного зв'язку, так і через комбінацію цих факторів.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища. Повідомлялося про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, які були пов'язані за часом із застосуванням препарату Віагра. Більшість пацієнтів, але не всі мали існуючі фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато цих явищ виникли під час або відразу після сексуальної активності, і кілька явищ виникли відразу при застосуванні препарату Віагра без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом наступних годин або днів після застосування препарату Віагра та сексуальної активності. Неможливо встановити, чи ці явища мають прямий зв'язок із застосуванням препарату, із сексуальною активністю, з наявними факторами ризику або з комбінацією цих факторів, або з іншими факторами.

Кровоносна та лімфатична системи: вазооклюзивний криз. У невеликому заздалегідь призупиненому дослідженні застосування препарату Реваціо (силденафіл) для пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною по відношенню до серповидноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзивних кризів, які вимагали госпіталізації, повідомлялося частіше, ніж при застосуванні плацу. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які приймають Віагра з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

Нервова система: тривога, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття

Чутка. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження або втрати слуху, пов'язані за часом із застосуванням препарату Віагра. У деяких випадках повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, які могли б відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація про подальше медичне спостереження відсутня. Визначити, чи пов'язані ці явища безпосередньо із застосуванням препарату Віагра, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів чи іншими факторами, неможливо.

Зір: тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування склоподібного тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, пов'язаних у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5, включаючи препарат Віагра. Багато пацієнтів, але не всі, мали анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але не обов'язково обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметра екскавації і диска зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік понад 50 , гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління Неможливо визначити, пов'язані ці явища безпосередньо із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 або з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, або з комбінацією всіх цих факторів, або з іншими факторами.

Звіт про підозрюваних побічні реакції. Звіт про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю та ризиками, пов'язаними із застосуванням цього препарату. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Особливі вказівки

До початку терапії необхідно зібрати медичний анамнез у пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком із боку серця, до початку будь-якого лікування пацієнта з еректильною дисфункцією лікар має оцінити стан серцево-судинної системи. Сильденафіл має судинорозширювальний ефект, який проявляється легким і короткочасним зниженням артеріального тиску. До призначення силденафілу лікар повинен ретельно зважити, чи може такий ефект несприятливо впливати на пацієнтів з певними основними захворюваннями, особливо в комбінації із сексуальною активністю. До осіб з підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) або пацієнти з рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції АТ з боку вегетативної нервової системи.

Віагра потенціює гіпотензивний ефект нітратів.

У постмаркетинговий період повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, АГ часу збігалися із застосуванням препарату Віагра.Більшість пацієнтів, але з усіх, існували чинники ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту, і лише кілька – невдовзі після застосування препарату без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи розвиток таких побічних реакцій пов'язаний безпосередньо з факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими факторами.

Пріапізм. Засоби для лікування пацієнтів з еректильною дисфункцією, у тому числі і сильденафіл, слід призначати з обережністю особам з анатомічними деформаціями статевого члена (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні), або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку як анемія, множинна мієлома чи лейкемія).

Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки подовженої ерекції та пріапізму. Якщо ерекція триває понад 4 години, пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою. За відсутності негайного лікування приапізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та стійкої втрати потенції.

Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ-5 або іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції. Безпека та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ-5 або іншими препаратами для лікування при гіпертензії легеневої артерії, що містять силденафіл (наприклад, Реваціо), або з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується.

Вплив на зір. Спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору надходили асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ-5 (див. ПОБОЧНІ ЕФЕКТИ). Про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення та повідомлялося у наглядовому дослідженні, що асоційовано із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ-5 (див. Побічні ефекти). Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосування препарату Віагра слід припинити та негайно звернутися до лікаря (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Одночасне застосування з ритонавіром. Одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. ВЗАЄМОДІЇ).

Одночасне застосування блокаторів α-адренорецепторів. Пацієнтам, які приймають блокатори α-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильних пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосування силденафілу. З метою мінімізації можливого розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають блокатори α-адренорецепторів,їх стан необхідно стабілізувати за допомогою α-адреноблокаторів до початку застосування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії.

Вплив на кровотечі. Результати дослідження тромбоцитів людини свідчать, що in vitro силденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти нітропрусиду натрію. Немає жодної інформації про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з порушенням зсідання крові або гострою виразкою шлунково-кишкового тракту. Таким чином, застосування силденафілу у пацієнтів цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Плівкова оболонка таблеток містить лактозу. Препарат Віагра не слід застосовувати чоловікам з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.

Після прийому 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію чи рухливість сперматозоїдів (див. Фармакодинаміка).

Втрата слуху. Лікарям слід радити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ-5, включаючи препарат Віагра, та негайно звернутися за медичною допомогою у випадках раптового зниження або втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією за часом із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5, включаючи препарат Віагра. Визначити, пов'язані ці явища безпосередньо із застосуванням інгібіторів ФДЕ-5 або з іншими факторами, неможливо.

Одночасне застосування з гіпотензивними препаратами. Віагра має системну судинорозширювальну дію і може надалі знижувати АТ у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. В окремому дослідженні лікарської взаємодії одночасного застосування амлодипіну (5 або 10 мг) та препарату Віагра (100 мг) перорально спостерігали середнє додаткове зниження систолічного артеріального тиску на 8 мм рт. ст. та діастолічного АТ - на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування препарату Віагра не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних заходів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ.

Період вагітності та годування груддю. Препарат Віагра не призначений для застосування у жінок.

Діти. Препарат не показаний для використання особами віком до 18 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами. Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.Оскільки в клінічних дослідженнях застосування силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органу зору, перш ніж сідати за кермо транспортного засобу або працювати з механізмами, пацієнтам необхідно з'ясувати їхню індивідуальну реакцію на застосування препарату Віагра.

Взаємодія

Вплив інших препаратів на сильденафіл

Дослідження in vitro

Метаболізм сильденафілу відбувається переважно за участю ізоформи 3A4 (головний шлях) та ізоформи 2C9 (другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів здатні знижувати кліренс силденафілу.

Дослідження in vivo

Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP 3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP 3A4 підвищення частоти побічних явищ не виявлено, початкова доза сильденафілу, що рекомендується, становить 25 мг.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітору Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 1 раз на добу) та силденафілу (разова доза 100 мг) призводило до підвищення C_{maxсильденафілу на 300% (в 4 рази) та підвищенню плазмової AUC силденафілу на 1000% (в 11 разів). Через 24 години плазмові рівні силденафілу все ще становили близько 200 нг/мл порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що відповідає значному впливу ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Сільденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці фармакокінетичні дані, одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується; в будь-якому випадку максимальна доза сильденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. рази на добу), і силденафілу (100 мг разово) призводило до підвищення С max силденафілу на 140% і збільшення системної експозиції (AUC) силденафілу на 210%. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру. Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP 3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, матимуть більш виражений вплив.}

При застосуванні силденафілу (100 мг разово) та еритроміцину, специфічного інгібітора CYP 3A4, у рівноважному стані (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення AUC силденафілу на 182%. У здорових добровольців чоловічої статі не відзначено впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 діб) на AUC, C _max , Tmax,константу швидкості елімінації та подальший T _½ силденафілу або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP 3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні з сильденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмових концентрацій сильденафілу на 56%.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP 3A4 у стінці кишечника і може спричинити помірне підвищення плазмових рівнів силденафілу.

Одноразове застосування антацидних засобів (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, фармакокінетика силденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які належать до групи інгібіторів CYP 2C9 (толбутамід, варфарин) , групі інгібіторів CYP 2D6 (таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), групі тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петлевих та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинпреану хторів метаболізму CYP 450 (таких як рифампіцин, барбітурати).

У ході дослідження за участю здорових добровольців — чоловіків одночасне застосування антагоніста ендотеліну босентан (помірний індуктор CYP 3A4, CYP 2C9 і, можливо, CYP 2C19) у рівноважному стані (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводило до зниження AUC і C _max силденафілу на 62,6 та 55,4% відповідно. Тому одночасне застосування таких потужних індукторів CYP 3A4 як рифампіцин може призводити до більш вираженого зниження концентрації силденафілу в плазмі крові.

Нікорандил є гібридом активатора кальцієвих каналів і нітрату. Нітратний компонент визначає можливість його серйозної взаємодії із сильденафілом.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби

Дослідження in vitro

Сільденафіл — слабкий інгібітор ізоформ 1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4 (ІК ₅₀ 150 мкмоль) цитохрому P450. Оскільки C _max силденафілу дорівнює приблизно 1 мкмоль, вплив препарату Віагра на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірний.

Відсутні дані щодо взаємодії силденафілу та таких неспецифічних інгібіторів ФДЕ, як теофілін та дипіридамол.

Дослідження in vivo

Оскільки відомо, що силденафіл впливає на метаболізм оксиду азоту/цГМЦ, було встановлено,що цей препарат потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами у будь-якій формі протипоказано (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

У деяких схильних до цього пацієнтів одночасне застосування силденафілу та блокаторів α-адернорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії, що найчастіше виникало протягом 4 годин після застосування силденафілу. У ході 3 досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор α-адренорецепторів доксазозин (4 та 8 мг) та силденафіл (25; 50 та 100 мг) застосовувалися одночасно у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксу. . У цих досліджуваних популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи на 7/7; 9/5 та 8/4 мм рт. ст. та середнє зниження АТ у положенні стоячи на 6/6; 11/4 та 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та переднепритомний стан, але без синкопе.

Одночасне застосування силденафілу та блокаторів α-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у деяких схильних пацієнтів. Така реакція часто виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу (див. Застосування та особливі вказівки). У ході трьох досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокаторів α-адренорецепторів доксазозину (4 та 8 мг) та силденафілу (25; 50 та 100 мг), що застосовуються одночасно у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. У цих популяціях спостерігали середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи на 7/7; 9/5 та 8/4 мм рт. ст. та середнє зниження АТ у положенні стоячи на 6/6; 11/4 та 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях відзначали випадки запаморочення та переднепритомні стани, але без синкопе.

Не спостерігалося жодних значних взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) та толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), які метаболізуються CYP 2C9.

Сільденафіл (50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, викликаного застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Сільденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивне дійство