Вазоклін табл. п/о 10мг №28

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. аторвастатин являє собою синтетичний гіполіпідемічний лікарський препарат. аторвастатин є інгібітором 3-гідрокси-3 -коферменту а (гмг-коа)-редуктази. ферменту, від якого залежить швидкість перетворення ГМГ-КоА на мевалонат, речовина - попередник стеролів, у тому числі ХС і ТГ циркулюють у кровотоку в комплексі з ліпопротеїнами. Ці комплекси поділяються за допомогою ультрацентрифугування на фракції ЛПВЩ, ЛППП , ЛПНГ і ЛПДНЩ. ТГ і ХС в печінці включаються до складу ЛПДНЩ і вивільняються в плазму крові для транспортування в периферичні тканини. Клінічні та патологоанатомічні дослідження показують, що підвищені рівні загального ХС, ХС ЛПНЩ та аполіпопротеїну В у плазмі крові призводять до виникнення атеросклерозу у людини та є факторами ризику для розвитку серцево-судинних захворювань, у той час як підвищені рівні ХС ЛПВЩ пов'язані зі зниженим ризиком серця. -судинних захворювань.

В експериментальних моделях у тварин аторвастатин знижує рівень ХС та ліпопротеїнів у плазмі шляхом інгібування в печінці ГМГ-КоА-редуктази та синтезу ХС, а також шляхом збільшення кількості печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин для посилення поглинання та катаболізму. ЛПНГ; аторвастатин зменшує вироблення ЛПНГ та кількість цих частинок. Аторвастатин зменшує рівень холестерину ЛПНЩ у деяких пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, тобто групи людей, які рідко відповідають на лікування іншими гіполіпідемічними лікарськими засобами.

Є дані, що підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНГ та аполіпопротеїну B (мембранний комплекс для холестерину ЛПНЩ) провокують розвиток атеросклерозу. Таким чином, знижені рівні холестерину ЛПВЩ (і його транспортного комплексу — аполіпопротеїну A) пов'язані з розвитком атеросклерозу. Відомо, що серцево-судинна захворюваність і летальність змінюються прямо пропорційно до рівня загального ХС та ХС ЛПНЩ і обернено пропорційно до рівня ХС ЛПВЩ.

Аторвастатин знижує рівні загального холестерину, холестерину ЛПНГ та аполіпопротеїну В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією. Аторвастатин також знижує рівні ХС ЛПДНЩ та ТГ, а також викликає нестійке підвищення рівня ХС ЛПВЩ та аполіпопротеїну A-1. Аторвастатин знижує рівень загального ХС, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ та ХС не-ЛПЗЩ,а також підвищує рівень ХС ЛПЗЩ у пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією. Аторвастатин знижує ХС ЛПСШ у пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією.

Подібно до ЛПНГ ліпопротеїни, збагачені ХС і ТГ, у тому числі ЛПДНЩ, ЛПСШ та залишки, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Підвищені рівні ТГ у плазмі крові часто виявляються у тріаді з низькими рівнями ХС ЛПВЩ та маленькими частинками ЛПНЩ, а також у поєднанні з неліпідними метаболічними факторами ризику розвитку ІХС. Разом з тим, не доведено, що загальний рівень ТГ у плазмі крові є незалежним фактором ризику для розвитку ІХС. Крім того, не встановлено незалежного впливу підвищення рівня ЛПВЩ або зниження рівня ТГ на ризик коронарної та серцево-судинної захворюваності та летальності.

Аторвастатин, як і деякі його метаболіти, є фармакологічно активними в організмі людини. Основним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі ХС та кліренсі ЛПНГ. Доза препарату, на відміну системної концентрації препарату, краще корелює зі зниженням рівня ХС ЛПНГ. Індивідуальний вибір дози препарату слід здійснювати залежно від терапевтичної відповіді.

Фармакокінетика. Всмоктування. Аторвастатин швидко абсорбується після перорального прийому і його C _max в плазмі крові досягаються протягом 1-2 годин. Ступінь абсорбції зростає пропорційно дозі аторвастатину. Абсолютна біодоступність аторвастатину (початковий лікарський засіб) становить приблизно 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 30%. Низьку системну доступність препарату пов'язують із передсистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або передсистемною біотрансформацією у печінці. Хоча їжа знижує швидкість і ступінь абсорбції лікарського препарату приблизно на 25 і 9% відповідно, виходячи з показників C _max і AUC, зниження рівня ХС ЛПНГ подібно незалежно від того, приймають препарат з їжею або окремо. При застосуванні аторвастатину ввечері його концентрація в плазмі крові була нижчою (приблизно на 30% для C_max та AUC), ніж при ранковому прийомі. Однак зниження рівня ХС ЛПНЩ є однаковим незалежно від часу прийому препарату.

Розподіл. Середній обсяг розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л. Понад 98% препарату зв'язується з білками плазми. Концентраційне співвідношення кров/плазма крові, що становить приблизно 0,25, свідчить про погане проникнення препарату в еритроцити. На підставі спостережень у щурів вважається, що аторвастатин здатний проникати у грудне молоко.

Метаболізм. Аторвастатин інтенсивно метаболізується до орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення.При дослідженнях in vitro інгібування ГМГ-КоА-редуктази орто- та парагідроксильованими метаболітами еквівалентне інгібуванню аторвастатином. Близько 70% циркулюючої інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази пов'язано з активними метаболітами. Дослідження in vitro свідчать про важливість метаболізму аторвастатину цитохромом P450 3A4, що відповідає підвищеним концентраціям препарату в плазмі крові людини після одночасного застосування з еритроміцином, відомим інгібітором цього ізоферменту.

Екскреція. Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму, проте цей препарат, мабуть, не піддається кишково-печінковій рециркуляції. Середній T _½ препарату з плазми крові людини становить приблизно 14 год, але T _½ інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить від 20 до 30 год завдяки активним метаболітам. Після перорального прийому препарату із сечею виділяється менше 2% дози.

Популяції хворих. Пацієнти похилого віку. Концентрації аторвастатину в плазмі вище (приблизно 40% для C _max і 30% для AUC) у здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років), ніж у молодих дорослих людей. Клінічні дані свідчать про більший рівень зниження ЛПНЩ при застосуванні будь-якої дози препарату у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими людьми.

Діти. Фармакокінетичних даних для групи пацієнтів дитячого віку відсутні.

Стать. Концентрації аторвастатину в плазмі крові жінок відрізняються від концентрації в плазмі крові чоловіків (приблизно на 20% вище для C _max і на 10% нижче для AUC). Однак немає клінічно значущої різниці у зниженні рівня ХС ЛПНЩ при застосуванні препарату у чоловіків та жінок.

Порушення функції нирок. Захворювання нирок не впливають на концентрації аторвастатину в плазмі крові або зниження холестерину ЛПНЩ, а отже, корекції дози препарату для пацієнтів з порушеннями функції нирок не потрібно.

Гемодіаліз. Незважаючи на те, що у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок дослідження не проводилися, вважається, що гемодіаліз не підвищує значним чином кліренс аторвастатину, оскільки препарат інтенсивно зв'язується з білками плазми.

Печінкова недостатність. Концентрації аторвастатину в плазмі помітно підвищені у пацієнтів з хронічною алкогольною хворобою печінки. Значення показників C _max та AUC у 4 рази вищі у пацієнтів із захворюванням печінки класу А за шкалою Чайлда — П'ю. У пацієнтів із захворюванням печінки класу В за шкалою Чайлда - П'ю значення показників C _max і AUC підвищуються приблизно 16- і 11-кратно відповідно.

Дані, зазначені як зміна в x разів, є простим співвідношенням між випадками одночасного застосування препаратів і застосуванням лише аторвастатину (тобто одноразовий = без зміни). Дані,зазначені у відсоткових змінах, є відсоткову різницю щодо показників при застосуванні аторвастатину окремо (тобто 0% = без зміни).

^# Для отримання інформації про клінічну значущість див. ВЗАЄМОДІЇ, ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ.

^* Повідомлялося про значне підвищення AUC (у 2,5 рази) та/або C _max (до 71%) при надмірному вживанні грейпфрутового соку ( 750 мл/добу – 1,2 л/добу або більше).

^** Поодинокий зразок, взятий через 8-16 годин після прийому дози препарату.

^† Завдяки механізму подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіцином, оскільки показано, що відстрочене застосування аторвастатину після застосування рифампіцину пов'язане зі значним зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

^‡ Доза комбінації препаратів саквінавір + ритонавір у цьому дослідженні не є клінічно застосовуваною дозою. Підвищення експозиції аторвастатину при застосуванні в клінічних умовах, ймовірно, буде вищим, ніж те, що спостерігалося в цьому дослідженні. Тому слід з обережністю застосовувати препарат у найменшій потрібній дозі.

^# Для отримання інформації про клінічну значущість див. ВЗАЄМОДІЯ.

Показання

Запобігання серцево-судинним захворюванням. для дорослих пацієнтів без клінічно вираженої ібс, але з кількома факторами ризику розвитку ібс, такими як вік, куріння, аг, низький рівень лпвп або наявність ранньої ібс у сімейному анамнезі