ВІРШІ ДИЛЕТАНТА - Олександр Ройтбурд (9786178024192)

Цю книжку, мабуть, можна було б назвати книжкою вібраних віршів. Якби при цьому знати, з чого саме авторові довелося вибирати. Я цього не знаю, тому не буду вживати більше помпезно-громіздкого визначення «книга написаних художником вібраних віршів». Просто запам'ятаймо той важливий факт, що найдавніший вірш цієї збірки датується 1983 роком, а в останньому йдеться про коронавірус та ранні сутінки бога. Як пише сам автор, «так довго я живу на білому світі, що пережив поета Євтушенка». І річ тут, звісно, ​​не в Євтушенкові: йдеться про годинну тяглість майже у сорок років, протягом якої (тяглості) чи яких (сорока років) писалися ці тексти. Година не могла на них не позначитися. І ігнорування нами години та його духу теж не може не позначитися на прочитанні цих текстів. Отже, маємо такий собі ліричний щоденник (ще один сумнівний термін), який досить чітко й яскраво свідчить про зміни настроїв та зовнішніх обставин, але також і про певну авторську стабільність в іронічному та критичному сприйнятті реальності. Щоденник цей писався, схоже, не надто регулярно, у ньому багато пауз, повітряних ям та розривів. А втім, навіть з урахуванням всіх цих пауз, навіть з розумінням того, що вміщені тут вірші писалися за різних політичних режимів (навіть більше: за керування різних генсеків та президентів незалежної країни) і громадських умов, збірка ця залишає химерний і гіркуватий присмак свідчення про щось, що виходить і за межі поезії (поезія ж часто не пояснює навіть собі саму, погодьмося), і, тим паче, за межі політики. Ми можемо лише відчувати, як із часом змінюється інтонація поета (чи художника – як вам зручніше), як змінюється його ліричний герой (і його лірічна героїня, безперечно, теж), як, відповідно, змінюється контекст, у якому ці вірші пишуться, як змінюється ландшафт за вікном, як змінюється погода на морі, як змінюється мова (а вона змінюється, так, – і це, можливо, найцікавіша трансформація!). Що нам потрібно, щоб це відчути? Всього лише трохи уваги. І трішки самоіронії. Сергій Жадан.