Трентал табл. п/о 100мг №60

Фармакологічні властивості

Пентоксифілін (3,7-диметил-1-(5-оксогексил)-3,7- дигідро-1н-пурин-2,6-діон) — похідне метилксантину. їх еластичність, знижує підвищену концентрацію фібриногену в плазмі крові і посилює фібриноліз, сприяючи зниженню в'язкості крові та поліпшенню її реологічних властивостей. постачання тканин киснем, переважно в кінцівках, помірно - у нирках. препарат незначно розширює коронарні судини. Максимальна концентрація пентоксифіліну та його основного метаболіту досягається через 1 годину після прийому. Препарат має ефект первинного проходження через печінку. Біодоступність пентоксифіліну становить у середньому 19% (6–32%). Основний фармакологічно активний метаболіт 1-(5-гідроксигексил)-3,7-диметилксантин визначається в плазмі крові в концентрації, яка перевищує в 2 рази концентрацію незміненої речовини і знаходиться з нею у стані зворотної біохімічної рівноваги. У зв'язку з цим пентоксифілін та його метаболіт слід розглядати як активне ціле. Період напіввиведення пентоксифіліну становить 1,6 год. Пентоксифілін метаболізується повністю, 90% виводиться нирками у вигляді некон'югованих водорозчинних полярних метаболітів. Менш ніж 4% введеної дози виводиться з калом. У пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок екскреція метаболітів уповільнена. У пацієнтів з порушеною функцією печінки спостерігається збільшення періоду напіввиведення пентоксифіліну та підвищення його біодоступності.

Показання

Атеросклеротична енцефалопатія, ішемічний інсульт, дисциркуляторна енцефалопатія, порушення периферичного кровообігу, зумовлені атеросклерозом, цукровим діабетом, запаленням; трофічні порушення тканин, зумовлені ураженням артерій чи вен, порушенням мікроциркуляції (посттромбофлебітичний синдром, трофічні виразки, гангрена, відмороження); облітеруючий ендартеріїт; ангіонейропатії (хвороба рейно, парестезія); порушення кровообігу ока (гостра, підгостра та хронічна недостатність кровообігу в сітківці та судинній оболонці); порушення функції внутрішнього вуха судинного характеру, що супроводжуються приглухуватістю.

Застосування

Доза тренталу для внутрішньовенної інфузії — 100–600 мг (250–500 мл розчину рингеру лактату,інфузійного розчину або 5% розчину глюкози) 1 або 2 рази на добу. тривалість внутрішньовенної інфузії від 60 до 360 хв, тобто введення 100 мг пентоксифіліну має тривати не менше 60 хв. інфузія може бути доповнена пероральним застосуванням тренталу.

Якщо стан хворого тяжкий (постійний біль, гангрена, трофічні виразки), можливе проведення внутрішньовенної інфузії Трентала протягом 24 годин. Дозу вводять з розрахунку 0,6 мг/кг/год. Добова доза для пацієнта з масою тіла 70 кг становить 1000 мг, для пацієнта з масою тіла 80 кг – 1150 мг. Незалежно від маси тіла, максимальна добова доза становить 1200 мг. Обсяг розчину, що вводиться, розраховується індивідуально з урахуванням супутніх захворювань, стану пацієнта і становить в середньому 1,0–1,5 л/добу.

Доза Трентала для струминного внутрішньовенного введення становить 100 мг. Введення проводять повільно (не менше ніж 5 хв) 1-2 рази на добу. Пацієнт обов'язково повинен перебувати у положенні лежачи.

Перорально Трентал призначають у дозі по 2-4 таблетки 2-3 рази на добу після їжі не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Максимальна сумарна добова доза при парентеральному та пероральному застосуванні становить 1,2 г.

Протипоказання

Підвищена чутливість до пентоксифіліну та інших похідних метилксантину, масивна кровотеча, геморагічний інсульт, масивний крововилив у сітківку, гострий інфаркт міокарда, період вагітності та годування груддю.

Побічні ефекти

Нудота, блювання, тяжкість в епігастральній ділянці, діарея, головний біль, запаморочення, асептичний менінгіт (при прийомі у високих дозах), занепокоєння, порушення сну, гіперемія шкіри обличчя , припливи крові, тахікардія, стенокардія, артеріальна гіпотензія, свербіж шкіри, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, вкрай рідко - анафілактичний шок. дуже рідко, в основному при одночасному застосуванні з антикоагулянтами або антиагрегантами, - кровотечі (капілярні зі шкіри та слизових оболонок, шлунково-кишкові). причинно-наслідковий зв'язок кровотеч із прийомом тренталу не доведений. у поодиноких випадках спостерігалася тромбоцитопенія.

Особливі вказівки

З обережністю призначають препарат пацієнтам з вираженим атеросклерозом мозкових і коронарних судин, особливо при супутній АГ, порушеннях серцевого ритму, нападах стенокардії, а також пацієнтам з артеріальною гіпотензією або лабільним пекло . у цих випадках дозу препарату слід збільшувати поступово, особливо при парентеральному введенні. також потрібна обережність при призначенні препарату пацієнтам з виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі; пацієнтам, які нещодавно перенесли оперативне втручання. у цих випадках підвищений ризик виникнення кровотечі, тому необхідний систематичний контроль рівня гемоглобіну та гематокриту.

Перед призначенням Тренталу хворим з хронічною серцевою недостатністю слід досягти компенсації кровообігу.

Пацієнтам з лабільним або зниженим АТ, хворим на групу ризику (виражене ураження коронарних артерій або виражений стеноз магістральних судин мозку) лікування необхідно починати з призначення препарату в низьких дозах, підбирати дози індивідуально та підвищувати їх поступово, з урахуванням переносимості лікування.

У хворих на цукровий діабет, які отримують інсулінотерапію або лікування пероральними гіпоглікемізуючими засобами, при застосуванні Тренталу у високій дозі можливе посилення впливу цих препаратів на рівень глюкози в крові. У цих випадках слід зменшити дозу інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів та здійснювати регулярний клінічний контроль.

При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв) дозу препарату підбирають індивідуально, знижуючи її приблизно на 30–50%. При вираженій печінковій недостатності слід зменшити дозу Тренталу залежно від індивідуальної переносимості препарату.

Взаємодія

Трентал потенціює дію гепарину та фібринолітичних засобів, а також посилює дію низки антигіпертензивних (зокрема інгібіторів апф) та протидіабетичних (як інсуліну, так і пероральних гіпоглікемічних) препаратів, а також нітратів.

Передозування

Можливі нудота, запаморочення, тахікардія, зниження пекла. надалі можливі лихоманка, збудження, непритомність, арефлексія, клоніко-тонічні судоми, блювання кольору кавової гущі як ознака шлунково-кишкової кровотечі.

Специфічного антидоту немає. Якщо з моменту прийому препарату пройшло небагато часу, показано промивання шлунка та призначення активованого вугілля для запобігання подальшій абсорбції препарату. Проводять симптоматичне лікування.

Умови зберігання

У темному місці при температурі до 25 °C.

Актуальна інформація

Трентал (пентоксифілін) — похідне метилксантину з потужними гемореологічними властивостями (знижує в'язкість крові). лікарський засіб відноситься до препаратів, що впливають на серцево-судинну систему, входить до групи «периферичні вазодилататори».

Пентоксифілін схвалений до призначення для лікування осіб з переміжною кульгавістю у зв'язку з оклюзійним захворюванням периферичних артерій. Препарат вперше надійшов у продаж у Європі в 1972 р. та у Сполучених Штатах у 1985 р. Дослідження на тваринах і людях продемонстрували гемореологічні та імуномодулюючі властивості.

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, але піддається первинному метаболізму в печінці. Частина його метаболітів є активними. Повідомляється,що період напіввиведення пентоксифіліну, що здається, з плазми крові — 0,4–0,8 год; у метаболітів він коливається в межах 1,0-1,6 год. Велика частина дози препарату виводиться із сечею, головним чином у вигляді метаболітів, і менше 4% виділяється з калом.

Несприятливі побічні ефекти

Препарат Трентал може спричинити нудоту, шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, діарея), запаморочення, головний біль, тремор. Ці реакції пов'язані з дозою і при її зниженні їхня вираженість зменшується. Також можуть виникнути припливи, стенокардія, серцебиття, серцеві аритмії та реакції гіперчутливості. Про випадки кровотечі повідомлялося рідко, зазвичай, у зв'язку з факторами ризику виникнення кровотечі. Також при передозуванні пентоксифіліну можливі лихоманка, слабкість, припливи крові, гіпотензія, сонливість, збудження та судоми.

Взаємодія

Трентал (пентоксифілін) може посилювати дію гіпотензивних препаратів. Високі парентеральні дози пентоксифіліну можуть посилювати дію інсуліну та гіпоглікемічних препаратів у пацієнтів із цукровим діабетом. Пентоксифілін не слід призначати з кеторолаком, оскільки існує підвищений ризик кровотечі та/або подовження протромбінового часу. Також може бути підвищений ризик кровотеч під час використання мелоксикаму. Пентоксифілін може підвищувати рівень теофіліну у сироватці крові.

Застосування Пентоксифілін призначається при лікуванні захворювань периферичних судин. Хоча препарат часто класифікують як судинорозширювальний засіб, його основна дія, мабуть, полягає у зниженні в'язкості крові, ймовірно, за рахунок впливу на еритроцити, адгезію та агрегацію тромбоцитів. Повідомляється, що він збільшує приплив крові до ішемізованих тканин та покращує їхню оксигенацію у пацієнтів із захворюванням периферичних судин та збільшує вміст кисню, його застосовували при цереброваскулярних розладах. Трентал також інгібує вироблення цитокіну, фактора некрозу пухлини альфа (TNFα), і ця його властивість вивчається при ряді захворювань.

Пентоксифілін вводять парентерально на початку терапії (в/в інфузія, яка триває 60-360 хв; якщо ж стан пацієнта оцінюється як тяжкий, то інфузія може проводитися протягом 24 годин. У деяких випадках препарат можна вводити в У вигляді внутрішньовенної ін'єкції. Доза препарату розраховується індивідуально і залежить від багатьох факторів. Дозу можна знизити до 400 мг 2 р/добу (як підтримуюча терапія). Препарат слід приймати під час їжі для зниження ризику шлунково-кишкових розладів.При важких формах печінкової або ниркової недостатності може знадобитися зниження дози також. Сприятливі ефекти можуть бути неочевидними доти, доки не буде проведено 2–8-тижневу терапію.

Ниркова, печінкова недостатність

Виробники з Великобританії стверджують, що для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки може знадобитися зниження дози пентоксифіліну, тоді як накопичення може відбуватися у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл /хв), які одержують понад 400 мг 1–2 р/добу.

Венозні виразки на ногах

Систематичний огляд пентоксифіліну, що використовується при лікуванні венозних виразок на ногах, показав, що він є ефективним доповненням до компресійної пов'язки і може бути ефективним навіть самостійно (Уайлі Д.). , 2007).

У Сполучених Штатах Америки ця сполука призначається для лікування переміжної кульгавості. Дослідження на людях та тваринах показали, що терапія препаратом призводить до різних фізіологічних змін на клітинному рівні, які можуть бути важливими при лікуванні різних груп захворювань людини. Імунна модуляція (процес зміни одного або декількох параметрів) включає підвищену деформованість лейкоцитів і хемотаксис, зниження адгезії ендотеліальних лейкоцитів, зменшення дегрануляції нейтрофілів і вивільнення супероксидів, зниження вироблення факторів некрозу пухлин з моноцитів , інгібування лімфоцитів Т та В та зниження активності природних клітин-кілерів. Гіперкоагуляційні стани покращуються за рахунок зменшення агрегації та адгезії тромбоцитів, підвищення активатора плазміногену, збільшення плазміну, антитромбіну III, зниження фібриногену, альфа-2-антиплазміну, альфа-1-антитрипсину та зменшення альфа-2-макроглобу. Загоєння ран та порушення сполучної тканини – відповідь на збільшення колагеназ фібробластів та зниження вироблення колагену, фібронектину та глікозаміногліканів. (Samlaska CP, 1994).

Пентоксифілін є похідним метилксантину, який використовується при порушеннях мікроциркуляції як вазоактивний лікарський засіб. Повідомлялося про нові імуномодулюючі властивості пентоксифіліну, включаючи зниження регуляції синтезу фактора некрозу пухлини-α та інших запальних цитокінів. Дослідження показали, що пентоксифілін може бути ефективним при широкому спектрі захворювань шкіри (Maakmak SK, 2012).

Рефрактерні або рецидивні виразки на ногах зазвичай вказують на наявність порушеної венозної або артеріальної мікроциркуляції (або обох). Згідно з сучасною гіпотезою, локальний дефіцит кисню та поживних речовин виникає через те, що просвіти капілярів звужуються і стають проникними для фібриногену та білків завдяки активованим лейкоцитам та неадекватному фібринолізу.В результаті відбувається відкладення щодо непроникної периваскулярної фібринової оболонки, що перешкоджає адекватній доставці кисню та поживних речовин. Тому терапія має бути спрямована на усунення цих недоліків та покращення загоєння ран. Пентоксифілін (Трентал), що застосовується у поєднанні з місцевим лікуванням ран та відповідною антибактеріальною терапією, дозволив значно покращити загоєння рефрактерних виразок на ногах. Пентоксифілін може змінити аномальну функцію лейкоцитів та еритроцитів, тромбоцитів, а також зменшити в'язкість крові та проникність судин. Механізми дії пентоксифіліну описані у світлі сучасних гіпотез щодо розвитку виразки на ногах. Обговорюються також дев'ять випадків, коли пентоксифілін при додаванні до раніше безуспішного локального догляду за раною покращував або виліковував рефрактерні виразки (Brenman SA, 1991).

Венозні виразки на ногах є поширеним рецидивним та інвалідним станом. Основою лікування є використання твердих компресійних пов'язок або панчіх для підтримки вен на нозі. Деякі виразки на ногах гояться протягом багатьох місяців або років, і лікування спрямоване на запобігання інфекції та прискорення загоєння. Трентал у формі таблеток призначають для поліпшення кровообігу. Огляд досліджень показує, що пентоксифілін, таблетка 400 мг, яка приймається 3 р/добу, підвищує ймовірність одужання. Трентал є ефективним доповненням до компресійної пов'язки для лікування венозних виразок. За відсутності компресії пентоксифілін також виявляється ефективним на лікування венозних виразок. Основними побічними ефектами були шлунково-кишкові розлади (нудота, нетравлення шлунка та діарея).

Виразки на ногах - це рани на нижній кінцівці, які не гоилися протягом чотирьох-шостих тижнів. Вважається, що це захворювання торкається близько 1% населення в якийсь момент життя, причому виникає воно частіше у жінок, ніж у чоловіків. Близько 50-70% виразок на ногах мають венозне походження.

Зв'язок між недостатністю литкових м'язів і виразками давно відомий. Дві гіпотези були висунуті, щоб пояснити мікроциркуляторні зміни, що спостерігаються при венозному виразку. В огляді 1982 р. було висловлено припущення, що венозна гіпертензія підвищує проникність капілярів, що призводить до утворення непроникної перикапілярної манжети фібрини, що викликає локальну тканинну ішемію. Однак Coleridge Smith, 1988, стверджував, що фібринова манжета є вторинною по відношенню до оклюзії капілярів пробками білих клітин, що створює дистальну ішемію. Захоплені білі клітини вивільняють агенти, які ушкоджують ендотелій, підвищуючи проникність капілярів та дозволяючи формувати фібринову манжету. Нещодавно Коулрідж Сміт припустив, що саме інфільтрація шкіри одними білковими продуктами сприяє руйнуванню тканин.

Інший Кокранівський огляд показав, що компресійна терапія збільшує частку венозних виразок (O'Meara, 2012). Тим не менш, незважаючи на використання компресії, частина венозних виразок залишається незагойною, і терапія, додаткова до компресії, може виявитися корисною. Трентал як доповнення до компресійної терапії при венозних виразках був предметом досліджень, в ході яких були отримані суперечливі результати (Colgan, 1990; Dale, 1999). Як стандартна терапія Трентал також порівнювали з плацебо без компресії (Weitgasser, 1983; Jull А.В. et al., 2012).

Висновок

Пентоксифілін був вперше зареєстрований (у Німеччині) близько 50 років тому. Тоді його основною дією виявилося розширення судин. Пізніше гемореологічного ефекту, зокрема деформованість еритроцитів, виявлено був. Незалежно від його фармакологічних ефектів, клінічна ефективність при захворюваннях периферичних та церебральних артерій добре відома. Через якийсь період зацікавила дія препарату Трентал на лейкоцити. Повідомлялося як про реологічні, так і біохімічні зміни. Властивості даного препарату вивчаються, також досліджують його терапевтичний потенціал, тому існує ймовірність, що незабаром призначення Тренталу розшириться і вийде за межі ангіології.