Лютеїну табл. вагінал. 200мг без аплік. №30

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. прогестерон — гормон жовтого тіла яєчника. сприяє утворенню нормального секреторного ендометрію у жінок. перехід слизової оболонки матки з фази проліферації в секреторну фазу, а після запліднення сприяє її переходу в стан, необхідний для розвитку заплідненої яйцеклітини. за рахунок антиальдостеронової дії. Прогестерон є гормоном, необхідним для збереження вагітності протягом усього її терміну: він гальмує імунологічну реакцію матки на антигени плоду, є субстратом для утворення глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів. матки, а також необхідний для запуску механізмів, що ініціюють пологи.

Найважливішими ефектами впливу прогестерону на репродуктивні органи є: можливість овуляції шляхом посилення протеолізу стінки граафової бульбашки; секреторна зміна ендометрію, що уможливлює імплантацію заплідненої яйцеклітини; гальмування надмірної гіпертрофії ендометрію під впливом дії естрогену; циклічні зміни в епітелії маткових труб, шийки матки та піхви.

Іншими метаболічними ефектами дії прогестерону є підвищення температури тіла, стимуляція дихання, зниження концентрації амінокислот у плазмі крові, нормалізація концентрації глюкози в плазмі крові, антиандрогенна дія, яка полягає у блокуванні активності 5-альфа-редуктази.

Фармакокінетика. Після введення у піхву прогестерон швидко всмоктується у слизовій оболонці. Після вагінального введення 100 мг прогестерону С _max у сироватці крові досягається через 6-7 годин і становить 10,1±4,7 мкг/мл. AUC для прогестерону, введеного вагінально (100 мг), становить 86,6±40,7 нг·ч/мл ^-1.

Концентрації прогестерону в сироватці крові знаходяться в межах 5–15 мкг/мл, що відповідає фізіологічній ранній лютеїновій фазі і достатньо для здійснення секреторного обміну ендометрію та збереження вагітності.

Після вагінального введення прогестерон транспортується безпосередньо до ендометрію матки, який є фізіологічним місцем накопичення гормону. Транспортування прогестерону з піхви в матку може здійснюватися за механізмом прямої дифузії в тканини ендометрію, транспортування через шийку, транспортування з венозним та лімфатичним кровотоком або шляхом полегшеної протиточної дифузії з лімфатичних та венозних судин до артеріальної системи матки.

Концентрації прогестерону в тканинах ендометрію, виражені в нг/мг білка, вищі після вагінального введення, ніж після в/м. З ендометрію прогестерон поступово вивільняється до системи кровообігу залежно від потреб організму.

Прогестерон, введений вагінально, потрапляє в систему кровообігу, минаючи метаболізм у печінці. Т _½ прогестерону, введеного інтравагінально, із сироватки крові становить близько 13 год. Виводити препарат із сечею, в основному у вигляді метаболітів, які з'являються при фізіологічній секреції тіла.

Показання

Вагінальні таблетки по 50 мг. лікування порушень, пов'язаних із дефіцитом прогестерону. порушення менструального циклу, хворобливі менструації, ановуляторні цикли, передменструальний синдром, дисфункціональні маткові кровотечі, ендометріоз матки, безпліддя, пов'язане з лютеїновою недостатністю, звичний викидень і загроза викидня на фоні дефіциту прогестерону, недостатність згт) та у програмах штучного запліднення.

Вагінальні пігулки по 100 мг. Лікування ендогенного дефіциту прогестерону у формі порушень менструального циклу, вторинної аменореї, ановуляторних циклів, передменструального синдрому, функціональних маткових кровотеч. При штучному заплідненні, безплідності, пов'язаному з лютеїновою недостатністю, звичному невиношуванні та загрозі мимовільного аборту при дефіциті прогестерону, недостатності жовтого тіла, вторинній аменореї, для запобігання гіпертрофії ендометрію у жінок, які приймають естрогени запліднення (ЕКО), при ЗГТ у жінок після менопаузи з невіддаленою маткою з метою захисту ендометрію для лікування недостатності лютеїнової фази в період перед менопаузою.

Вагінальні пігулки по 200 мг. Рекомендується у програмах ЕКЗ.

Застосування

Доза лютеїну в кожному окремому випадку повинна встановлюватися індивідуально залежно від показань та терапевтичного ефекту. для більш зручного застосування пацієнтками та регулювання дозування існують такі дозування лютеїни, вагінальних таблеток – 50 мг, 100 мг, 200 мг. вагінальні таблетки слід вводити у піхву за допомогою аплікатора, який вкладається в упаковку.

При порушеннях менструального циклу та передменструальному синдромі, недостатності лютеїнової фази в період перед менопаузою застосовувати вагінально 25–50 мг прогестерону 2 рази на добу у 2-й фазі менструального циклу (натурального або відтворюваного) протягом 10–12 днів. Застосовувати у відповідному дозуванні.

При порушеннях менструального циклу, хворобливих менструаціях,Передменструальний синдром лікування прогестероном триває 3-6 циклів поспіль. При недостатності лютеїнової фази перед менопаузою лікування прогестероном слід проводити до появи менопаузи.

У ЗГТ у поєднанні з естрогенами застосовують 25-50 мг прогестерону вагінально 2 рази на добу в послідовній терапії від 15-го до 25-го дня циклу або в постійній терапії щодня. Застосовувати у відповідному дозуванні.

При виконанні прогестеронової проби при вторинній аменореї прогестерон застосовують вагінально в дозі 50 мг 2 рази на добу протягом 5-7 днів. Менструація повинна з'явитись протягом 7–10 днів після закінчення прийому прогестерону. Застосовувати у відповідному дозуванні.

У лікуванні функціональних маткових кровотеч застосовують по 50 мг прогестерону вагінально 2 рази на добу протягом 5-7 днів. Лікування слід продовжувати 2-3 місяці поспіль, застосовуючи прогестерон у дозі 25-50 мг 2 рази на добу вагінально від 15-го до 25-го дня циклу. Застосовувати у відповідному дозуванні.

При ендометріозі застосовують 50–100 мг прогестерону вагінально 2 рази на добу у постійній терапії протягом 6 міс.

При звичному невиношуванні та загрозі викидня, ановуляторних та індукованих циклах застосовують вагінально 50–150 мг прогестерону 2 рази на добу. У разі звичного невиношування застосування прогестерону слід розпочати у циклі, на який заплановано зачаття. Лікування необхідно продовжувати безперервно до 18-20 тижні вагітності.

У програмах ЕКЗ застосовують по 150–200 мг прогестерону 2 рази на добу вагінально. Лікування продовжують до 77 дня після трансферу (переміщення) зародка. Закінчення терапії має відбуватися шляхом поступового зниження дози препарату.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату. період годування груддю. підозрювана чи підтверджена неоплазія грудей чи статевих органів. невизначені кровотечі із статевих шляхів. тяжкі порушення функції печінки. холестатична жовтяниця. синдром ротора та синдром дабіна – джонсона. тромбоемболічні захворювання вен (тромбофлебіт глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії). існуючі або перенесені тромбоемболічні порушення в артеріях (стенокардія, інфаркт міокарда). невдалі аборти, а також наявність залишків після викидня в порожнині матки. порфірія, крововилив у мозок.

Побічні ефекти

При застосуванні лютеїни, вагінальних таблеток, що містять прогестерон, ідентичний ендогенному гормону, побічні ефекти виникали спорадично.

В окремих випадках відзначали сонливість, порушення концентрації та уваги, почуття страху, депресивні стани, головний біль та запаморочення, безсоння.

З боку репродуктивної системи: аномальні кровотечі з матки, дисменорея, кров'яні виділення, аменорея, передменструальні симптоми,кровотечі, що перемежуються, мастодинія, зміни лібідо, дискомфорт у грудях.

З боку шкіри та її придатків: почервоніння шкіри, вугри, алергічні реакції, кропив'янка, свербіж, алопеція, гірсутизм, анафілактичні реакції, хлоазма.

З боку травної системи: нудота, сухість у роті, кровотеча з ясен, холестатична жовтяниця, шлунково-кишкові розлади, блювання, діарея, запор.

З боку судинної системи: тромбоз, венозна тромбоемболія, емболія легеневої артерії.

Інші порушення: затримка рідини, гіпертермія.

Особливості застосування

Прогестерон, введений інтравагінально, проникає безпосередньо в систему кровообігу, не беручи участь у печінковому метаболізмі. у зв'язку з цим немає необхідності корекції дози препарату у пацієнток з порушенням функції печінки.

До початку лікування слід провести гінекологічне обстеження та пальпацію молочних залоз. Якщо курс лікування починається дуже рано на початку місячного циклу, особливо до 15 дня циклу, можуть виявляти зменшення (скорочення) циклу або кровотечі. У разі маткових кровотеч не слід призначати препарат без встановлення їхньої причини. З появою аменореї слід переконатися у відсутності вагітності.

Пацієнтки з депресією в анамнезі повинні перебувати під особливим наглядом, оскільки прогестерон може викликати посилення депресії.

Застосування відповідно до рекомендованих доз не впливає на контрацепцію. У разі застосування прогестерону з інших причин, не пов'язаних із безпліддям, слід одночасно застосовувати контрацептивні засоби. Необхідно попередити пацієнток про обов'язкове інформування лікаря при виявленні змін у молочній залозі.

Застосування препарату у пацієнток передменопаузального віку може приховати початок менопаузи.

Не слід застосовувати препарат пацієнткам із тяжкими порушеннями функції печінки.

Пацієнтки із захворюваннями печінки повинні перебувати під наглядом лікаря під час лікування.

Особливо обережно застосовувати пацієнткам після перенесених тромбоемболічних порушень: наявних або перенесених артеріальних або венозних тромбоемболічних порушень, включаючи тромбофлебіт глибоких вен, тромбоемболію легеневої артерії, стенокардію, інфаркт мікард.

З обережністю слід призначати пацієнткам із затримкою рідини (наприклад внаслідок АГ, захворювання серцево-судинної системи, нирок, а також хворим на епілепсію, мігрень, бронхіальну астму), цукровим діабетом, фоточутливістю.

Перед призначенням препарату слід ретельно обстежити пацієнток з наявністю новоутворень у сімейному анамнезі та з рецидивуючим холестазом або постійним відчуттям свербежу у період вагітності, порушенням функції печінки, серцевою або нирковою недостатністю,фіброцистною мастопатією, епілепсією, БА, отосклерозом, цукровим діабетом, розсіяним склерозом, системним червоним вовчаком.

Перед початком лікування пацієнтка повинна пройти ретельне медичне та ретельне гінекологічне обстеження, включаючи внутрішньопіхвове та мамологічне обстеження, мазок Папаніколау, з урахуванням даних анамнезу, протипоказань та запобіжних заходів при застосуванні. Під час лікування рекомендується проходити регулярні огляди лікаря.

Жінкам, які отримують ЗГТ, слід ретельно оцінити співвідношення ризик/користування, пов'язане з терапією.

У пацієнток з постменопаузальними симптомами, які отримують або отримували ЗГТ, існує слабке або помірне підвищення ймовірності діагностування раку молочної залози. Це може бути пов'язане з раннім виявленням пацієнтів або фактичною користю ЗГТ, а також їх комбінацією. Ризик виникнення раку молочної залози зростає із збільшенням тривалості лікування та відновлюється до початкових значень через 5 років після припинення прийому ЗГТ. Рак молочної залози, який діагностують у пацієнток, які одержують або нещодавно отримували ЗГТ, є менш інвазивним, ніж той, що виникає у жінок, які не пройшли лікування ЗГТ. Лікар повинен обговорити вищу ймовірність розвитку раку молочної залози з пацієнтками, які отримуватимуть довгострокову гормональну терапію, оцінюючи переваги ЗГТ.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати у пацієнток з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Застосування препарату у пацієнток передменопаузального віку може приховати початок менопаузи.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати у пацієнток з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

У зв'язку з тромбоемболічним та метаболічним ризиком, який не можна повністю виключити, необхідно припинити прийом препарату у разі настання:

• зорових порушень, таких як втрата зору, двоїння в очах, судинні ураження сітківки;
• тромбоемболічних венозних або тромботичних ускладнень, незалежно від ділянки ураження;
• сильний головний біль.

У разі тромбофлебітичного анамнезу пацієнтка повинна перебувати під суворим наглядом.

Більше половини ранніх мимовільних абортів викликані генетичними ускладненнями. До того ж інфекційні прояви та механічні порушення можуть бути причиною ранніх абортів; єдиним обґрунтованим призначенням прогестерону тоді була затримка вигнання мертвого яйця. Таким чином,призначення прогестерону за рекомендацією лікаря має бути передбачене для випадків, коли секреція прогестерону є недостатньою.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Прогестерон можна застосовувати у І триместр вагітності. Не виявляє маскулінізуючої, вірилізуючої, кортикоїдної та анаболічної дії. Клінічної інформації щодо застосування прогестерону у II та III триместрах вагітності недостатньо. Застосування прогестерону в період годування груддю протипоказане через проникнення гормону у грудне молоко.

Існують дані про можливий ризик розвитку гіпоспадії при застосуванні прогестагенів під час вагітності для профілактики звичного викидня або загрози викидня на тлі лютеїнової недостатності, про що необхідно поінформувати пацієнтку.

Діти. Немає даних.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами. У зв'язку з можливим виникненням сонливості та порушення концентрації уваги необхідно утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами. При застосуванні прогестерону в окремих випадках можливі запаморочення, сонливість, порушення концентрації та уваги, про що слід попередити пацієнтку. Застосування таблеток перед сном дозволяє уникнути цих неприємних наслідків.

Взаємодія

Клінічно значимих взаємодій з іншими препаратами не відзначали. у дослідженнях in vitro виявлено, що препарати, які знижують активність цитохрому р450 (наприклад, кетоконазол), можуть уповільнювати метаболізм прогестерону. клінічне значення цього впливу невідоме.

Введення високих доз прогестерону може призвести до підвищення виведення з організму натрію та хлоридів.

Прогестини знижують толерантність до глюкози, що може призвести до підвищення добової дози інсуліну або інших антидіабетичних лікарських засобів у хворих на цукровий діабет.

Застосування прогестерону може підвищити концентрацію циклоспорину в плазмі. Деякі антибіотики (наприклад, ампіцилін, тетрациклін) можуть викликати зміни кишкової мікрофлори, наслідком чого є зміна печінкового стероїдного циклу.

Потужні індуктори печінкових ферментів, а саме: барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн), рифампіцин, фенілбутазон, спіронолактон, гризеофульвін, невірапін, ефавіренц, карбамазепін — підвищують метаболізм на печінці. Ритонавір та нелфінавір відомі як потужні інгібітори ферментів цитохрому, демонструють фермент-індукуючі властивості при одночасному застосуванні з нестероїдними гормонами.

Передозування

Симптоми побічної дії, як правило, виникають внаслідок передозування.

Найчастішими симптомами є сонливість, запаморочення, депресія.

Симптоми, як правило, зникають самостійно після зниження дози препарату.

Для деяких пацієнток рекомендована доза може бути високою через гіперчутливість до препарату або низький супутній рівень естрадіолу в крові, або існуючу або вторинну появу нестабільної ендогенної секреції прогестерону.

У таких випадках слід:

• знизити дозу препарату або застосовувати його ввечері перед сном протягом 10 днів циклу у разі сонливості або короткочасного запаморочення;
• перенести початок лікування на пізніший термін у циклі (наприклад на 19-й день замість 17-го) у разі його скорочення або виникнення кровомазання;
• перевірити рівень естрадіолу у пацієнтки, яка отримує ЗГТ у передменопаузальний період.

Умови зберігання

У сухому захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °с.