Спазго табл. №100

Таблетки «Спазго» застосовується при больових синдромах зі спастичним компонентом різного походження:

• головний біль;
• зубний біль;
• м'язовий біль,
• ревматичний біль; li>

Склад

Одна таблетка містить (діючі речовини):

парацетамолу - 500 мг;
• дицикломіну гідрохлориду - 20 мг

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, желатин, натрію метилпарабен (E 219), натрію пропілпарабен (E 217), натрію метабісульфіт (E 223), полівінілпіролідон (К-30), магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят. Протипоказання. , дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, у тому числі анемія, лейкопенія;

Спосіб застосування

Препарат приймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю рідини (200 мл).

Рекомендоване дозування:

• дорослим та дітям старше 15-ти років – одна таблетці залежно від гостроти болю, від одного до 4-х разів на добу;
• дітям віком від 7 до 13 років - ½ таблетки від одного до двох разів на добу;
• дітям віком від 13 до 15 років - одна таблетка від одного до 3-х разів на добу.

Максимальна добова доза для дорослих становить дві таблетки 4 рази на добу.

Термін лікування визначає лікар індивідуально залежно від стану та реакції хворого.

Особливості застосування

Вагітні

Таблетки «Спазго» не застосовувати жінкам у період вагітності та годування груддю.

Діти

Препарат не призначати дітям до 7 років.

Водії

Враховуючи,що лікарський засіб у чутливих хворих може знижувати швидкість психомоторних реакцій, у період терапії препаратом краще утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами, що потребують концентрації уваги.

Передозування

Симптоми передозування, зумовлені парацетамолом. Поразка печінки можлива у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, які індукують ферменти печінки регулярне вживання надмірних кількостей етанолу; кахексія) ) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн згідно з встановленим переліком доз. За відсутності блювання можна застосовувати метіонін внутрішньо як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Симптоми передозування, зумовлені дицикломіну гідрохлоридом. Тахікардія, брадикардія, аритмія, зміна частоти дихання, сухість у роті, збудження, сонливість, втрата акомодації, фотофобія, судоми. Передозування характеризується двофазністю: спочатку виникає збудження центральної нервової системи, що виявляється занепокоєнням, появою ілюзій, галюцинацій, стійкого мідріазу, тахікардії, гіпертензії. Потім відбувається пригнічення центральної нервової системи до коматозного стану.

Лікування: промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля, симптоматична терапія, призначення метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну – через 12 годин (як антидотів до парацетамолу), моніторинг стану дихальної та кровоносної систем (Не можна застосовувати адреналін). У разі появи судом призначати діазепам.

Побічні ефекти

Зумовлені парацетамолом

З боку травного тракту: рідко - нудота, блювання, зниження апетиту, запор, діарея або метеоризм, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекрозу (дозозалежний ефект). При тривалому прийомі великих доз препарату – біль в епігастральній ділянці, гепатотоксична дія.

З боку крові: дуже рідко – гемолітична анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), тромбоцитопенія; у поодиноких випадках – апластична анемія,панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія.

З боку сечовидільної системи: ниркова колька, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит; дуже рідко – нефротоксична дія, папілярний некроз.

Алергічні реакції: рідко - висипання на шкірі, висипання на слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, ериматозний висип, кропив'янка), свербіж, гіперемія; дуже рідко – бронхіальна обструкція, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) у поодиноких випадках – анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

З боку центральної нервової системи (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації.

З боку ендокринної системи: у поодиноких випадках – гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів.

Обумовлені дицикломіну гідрохлоридом

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції, почервоніння шкіри.

З боку травного тракту: нудота, сухість у роті, порушення смаку, відчуття спраги, диспепсія, запор, анорексія, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект), блювання, біль у животі, метеоризм.

З боку органів зору: розширення зіниць із втратою акомодації та чутливості до світла, підвищення внутрішньоочного тиску, затуманювання зору, диплопія, мідріаз, циклоплегія зору (параліч акомодації).

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль, парестезії, порушення чутливості, нервозність, дискінезія, летаргія, безсоння, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, синкопальні стани (непритомність), оніміння, порушення ходи.

Алергічні реакції: свербіж шкіри, висипання, кропив'янка, уртикарії, сухість шкіри та інші дерматологічні прояви, тяжкі алергічні реакції або медикаментозна ідіосинкразія, включаючи анафілаксії.

З боку серцево-судинної системи: тимчасова брадикардія, тахікардія, аритмія, відчуття серцебиття, припливи.

З боку сечовидільної системи: порушення сечовипускання, нетримання сечі, затримка сечі, імпотенція.

Психічні розлади: порушення мови, сплутаність свідомості та/або емоційне збудження, галюцинації, зміна настрою.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: слабкість у м'язах.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки: задишка, апное, асфіксія, закладеність носа, чхання, гіперемія зіва.

Ендокринні розлади: пригнічення лактації.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30°C, у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.