Соталол Сандоз табл. 80мг №50

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. соталол сандоз - неселективний блокатор β-адренорецепторів, який діє на β1-і β2-адр. виражена антиаритмічна дія, механізм якої полягає у збільшенні тривалості потенціалу дії та рефрактерного періоду на всіх ділянках провідної системи серця (iii клас антиаритмічних препаратів) знижує чсс та скоротливість міокарда, зменшує автоматизм синусового вузла, уповільнює av-провідність блокує β2-адрено тонус гладких м'язів бронхів. Фармакокінетика. Після перорального застосування 75-90% соталолу гідрохлориду абсорбується в травному тракті. у плазмі крові — 2–3 год. Об'єм розподілу — 1,6–2,4 л/кг. калом. Нирковий кліренс становить 120 мл/хв. T _½ - 10-20 год. При нирковій недостатності він збільшується до 42 год, що потребує зниження дози препарату. Препарат виводиться при гемодіалізі.

Показання

Тяжкі симптоматичні шлуночкові порушення серцевого ритму.

Симптоматичні суправентрикулярні аритмії за типом тахікардії, що вимагають лікування:

• профілактика хронічної фібриляції передсердь після кардіостимуляції постійним струмом;
• профілактика пароксизмальної фібриляції передсердь.

Застосування

При лікуванні антиаритмічними засобами шлуночкових аритмій, що загрожують життю, починати терапію, а також підвищувати дози необхідно в умовах стаціонару за наявності обладнання для моніторингу та оцінки варіабельності серцевого ритму .

Під час лікування контрольні дослідження необхідно проводити з регулярними інтервалами (наприклад, за допомогою стандартної ЕКГ з інтервалом в 1 міс або тривалого ЕКГ кожні 3 міс і у разі потреби — ЕКГ при навантаженні).

Терапію слід переглянути, якщо окремі параметри погіршуються, наприклад, збільшується тривалість QRS або подовжується інтервал QT на більш ніж 25%, подовжується інтервал PQ на більш ніж 50% або збільшується частота та тяжкість аритмій.

Тяжкі симптоматичні шлуночкові порушення серцевого ритму. Початкова доза – 80 мг препарату Соталол Сандоз 2 рази на добу. Якщо ефективність терапії недостатня, дозу можна збільшити до 80 мг соталолу гідрохлориду 3 рази на добу або до 160 мг соталолу гідрохлориду 2 рази на добу.

У разі недостатньої ефективності при лікуванні аритмій, що загрожують життю пацієнта,добова доза соталолу гідрохлориду може бути збільшена до 480 мг та розподілена на 2–3 прийоми.

Призначення такої дози потребує оцінки співвідношення потенційної користі та ризику виникнення тяжких побічних реакцій (особливо проаритмічних ефектів).

Дозу рекомендується підвищувати з інтервалом не менше 2–3 днів.

Фібриляція передсердь. Початкова доза соталолу гідрохлориду становить 80 мг двічі на добу. У разі недостатньої ефективності добову дозу можна збільшити до 80 мг 3 рази на добу. Цю дозу слід перевищувати у разі пароксизмальної фібриляції передсердь.

У разі недостатньої ефективності пацієнтам із хронічною формою фібриляції передсердь дозу можна збільшити до максимальної 160 мг 2 рази на добу.

Дозу рекомендується підвищувати з інтервалом не менше 2–3 днів.

Рекомендовані дози при нирковій недостатності. Оскільки існує ризик накопичення соталолу на фоні повторного прийому у пацієнтів з порушеннями функції нирок, дозу таким пацієнтам слід коригувати залежно від кліренсу креатиніну з огляду на ЧСС (не нижче 50 уд/хв) та клінічну ефективність.

При тяжкій нирковій недостатності рекомендується застосування соталолу гідрохлориду тільки при регулярному контролі ЕКГ та концентрації препарату в плазмі крові.

Якщо кліренс креатиніну 60 мл/хв, призначають рекомендовані дози; при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв рекомендується зниження дози на 50%; при кліренсі 10–30 мл/хв застосовують 1/4 рекомендованої дози; при кліренсі креатиніну 10 мл/хв препарат не застосовують.

Пацієнти похилого віку. Для лікування літніх пацієнтів слід враховувати можливі порушення функції нирок.

Спосіб застосування. Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянка води), до їди. Препарат не слід приймати під час їжі, тому що при цьому всмоктування соталолу гідрохлориду в травному тракті може бути знижено (зокрема, це стосується молока та молочних продуктів).

Тривалість застосування. Тривалість лікування визначає лікар.

Пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда або з тяжкими порушеннями серцевої діяльності, потрібний постійний ретельний медичний контроль під час корекції дози антиаритмічних засобів.

Хворим на ІХС та/або аритмію або після тривалого застосування терапію препаратом слід припиняти поступово, оскільки раптова відміна може призвести до погіршення клінічного стану.

Протипоказання

Підвищена чутливість до соталолу, сульфаніламідів або інших компонентів препарату.

Серцева недостатність IV ступеня за NYHA, гостра та хронічна серцева недостатність ІІ–ІІІ ступеня (у стадії декомпенсації),гострий інфаркт міокарда, блокада II–III ступеня (якщо у пацієнта немає функціонуючого кардіостимулятора), шлуночкова тахікардія типу torsade de pointes, синоатріальна блокада, синдром слабкості синусового вузла, симптоматична синусова брадикардія (50 уд./хв), тяжкий або набутий синдром подовженого QT інтервалу, тяжка або неконтрольована хронічна серцева недостатність, стенокардія Принцметалу, кардіогенний шок, ниркова недостатність (кліренс креатиніну 10 мл/хв), гіпокаліємія, гіпомагніємія, артеріальна гіпотензія, виражені порушення периферичного кровообігу, легень, набряк гортані, алергічний риніт, метаболічний ацидоз, нелікована феохромоцитома, цукровий діабет, кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності), оклюзійні захворювання периферичних судин (ускладнені гангреною, переміжною кульгавістю або болем у спокої, міокарда, одночасне застосування інгібіторів МАО-А, флоктафеніном.

Для пацієнтів, які лікуються соталолом (за винятком інтенсивного медикаментозного лікування), протипоказано введення антагоністів кальцію типу верапамілу та дилтіазему або інших антиаритмічних препаратів.

Побічні ефекти

Частота небажаних реакцій класифікується за такою схемою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, 1/10), нечасто (≥1/ 1000, 1/100), рідко (≥1/10 000, 1/1000), дуже рідко (1/10 000), частота невідома (не можна оцінити через відсутність даних).

З боку імунної системи: соталол може підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій.

Метаболічні порушення та порушення з боку харчування: гіпоглікемія (ознаки зниження цукру в крові (зокрема тахікардія) можуть маскуватися на фоні терапії препаратом). Це необхідно враховувати пацієнтам, які дотримуються тривалого голодування, хворим на цукровий діабет та зі спонтанною гіпоглікемією в анамнезі. Гіперглікемія, гіпотиреоїдний стан. Збільшення загального ХС та ТГ, зменшення ХС, ЛПВЩ.

З боку психіки: часто - тривожність, сплутаність свідомості, зміна настрою, галюцинації, підвищена збудливість, депресія; рідко - порушення сну.

З боку нервової системи: часто запаморочення, сонливість, головний біль, дисомнія, парестезії, відчуття холоду в кінцівках, стомлюваність, слабкість, судоми, тремор.

З боку органу зору: часто – порушення зору; нечасто – кон'юнктивіт; дуже рідко – кератокон'юнктивіт, зменшення секреції слізної рідини (особливо при використанні контактних лінз), сухість та біль в очах, запалення рогівки та кон'юнктиви, світлобоязнь.

З боку органу слуху: часто – порушення слуху.

З боку серцево-судинної системи: часто - біль у грудях, ортостатична гіпотензія, посилення симптомів серцевої недостатності (набряк кісточок, стоп, задишка), брадикардія, серцебиття, зміни на ЕКГ, порушення провідності міокарда, AV- блокада, синкопальний або пресинкопальний стан, проаритмічні ефекти (зміни ритму або посилення аритмії, може призвести до значного порушення серцевої діяльності з можливою зупинкою серця), ослаблення скорочувальної функції міокарда, прояви ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, почуття холоду в кінцівках, синдром Рейно). Аритмогенні ефекти частіше спостерігаються у пацієнтів з тяжкими, небезпечними для життя аритміями та дисфункцією лівого шлуночка; дуже рідко – збільшення кількості нападів стенокардії та порушення периферичної перфузії. Враховуючи, що соталол подовжує час QT, при його застосуванні може спостерігатися шлуночкова тахіаритмія (зокрема torsade de pointes), особливо у випадках передозування.

Тяжкі проаритмогенні ефекти (постійна шлуночкова тахікардія або мерехтіння шлуночків/фібриляція або torsade de pointes) залежать від дози і виникають переважно на початку терапії та при збільшенні дози.

З боку дихальної системи: часто — риніт, утруднене дихання, бронхоспазм, ларингоспазм; нечасто – диспное, може виникати у пацієнтів із обструктивними порушеннями легень; дуже рідко – алергічний бронхіт з фіброзом.

З боку травного тракту: часто — порушення смаку, біль у животі, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, ксеростомія; рідко – запор, сухість у роті, анорексія, порушення функції печінки (сеч темного кольору, жовтяничність склер або шкіри, холестаз).

З боку шкіри: часто — еритема, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж, висип, посилене потовиділення, гіперемія шкіри; рідко – алопеція; дуже рідко – псоріазоподібна екзантема, поява/прогресування симптомів псоріазу.

З боку кістково-м'язової системи: м'язовий спазм або міастенія, біль у спині, артралгії, біль у м'язах.

З боку репродуктивної системи: порушення статевої функції.

Загальні порушення: часто-лихоманка, стомлюваність, ціаноз кінцівок, астенія, синдром скасування.

Лабораторні показники: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, утворення антинуклеарних антитіл, зміна активності ферментів, рівня білірубіну.

Особливі вказівки

Необхідне ретельне медичне спостереження у таких випадках:

• порушення функції нирок (зниження дози); необхідно проведення регулярного моніторингу ниркової функції, включаючи визначення креатиніну,а також слід контролювати концентрацію соталолу у плазмі крові;
• хворі на цукровий діабет із значними коливаннями рівня глюкози в крові (при цьому симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані); необхідно проводити моніторинг концентрації глюкози в крові та інформувати пацієнтів про те, що головним симптомом гіпоглікемії під час лікування соталолом є підвищене потовиділення;
• тривале голодування;
• гіпертиреоз; адренергічні симптоми можуть бути замасковані; при лікуванні пацієнтів з підозрою на тиреотоксикоз необхідно уникати швидкого припинення прийому соталолу, оскільки можливе загострення симптомів гіпертиреозу, зокрема тиреотоксичний криз;
• периферичні порушення перфузії, такі як синдром Рейно та переміжна кульгавість; скарги можуть виникати на початку лікування;
• пацієнти з феохромоцитомою; соталолу гідрохлорид можна застосовувати лише після попередньої блокади α-адренорецепторів;
• пацієнти з атопічним анамнезом, анафілактичними реакціями в анамнезі та пацієнти, які отримують десенсибілізуючу терапію (можливий тяжкий перебіг анафілактичних реакцій та нечутливість до звичайних доз епінефрину при їх лікуванні);
• пацієнти з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметалу), міастенією гравіс, депресією (у тому числі в анамнезі);
• за наявності станів та/або прийому препаратів, що сприяють подовженню інтервалу QT;
• пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда (підвищений ризик аритмогенної дії);
• пацієнти з синдромом дисфункції синусового вузла, що асоціюється з симптоматичними аритміями (соталолу гідрохлорид може викликати синусову брадикардію, синусові паузи або зупинку синусового вузла);
• пацієнти із застійною серцевою недостатністю;
• хворі на псоріаз (посилення симптомів псоріазу).

Соталолу гідрохлорид може збільшувати тяжкість наявних аритмій або викликати нові. Проаритмічні ефекти можуть бути різними: від підвищення частоти передчасних скорочень шлуночків та до розвитку тяжчої шлуночкової тахікардії, шлуночкової фібриляції або піруетної тахікардії. Факторами ризику, які підвищують ймовірність виникнення піруетної тахікардії, є доза, наявність стійкої шлуночкової тахікардії, стать (у жінок частота виникнення вище), надмірне збільшення тривалості інтервалу QT _c, кардіомегалія або хронічна серцева недостатність.

Якщо в процесі терапії тривалість інтервалу QT _c перевищує 500 мс — необхідна обережність при застосуванні, а якщо перевищує 550 мс — потрібно зниження дози або припинення прийому препарату.Проаритмічні ефекти частіше спостерігаються в перші 7 днів після початку терапії або підвищення дози. Для зниження ризику проаритмії рекомендується розпочинати лікування в дозі 80 мг 2 рази на добу, а потім поступово титрувати дози з одночасним контролем ефективності (програмована електрокардіостимуляція або моніторинг ЕКГ по Холтеру) та безпеки (тривалість інтервалу QT, ЧСС та рівня електролітів плазми). .

У випадках важкої діареї або конкурентного введення лікарських препаратів, що викликають втрату магнію та/або калію, необхідно здійснювати контроль електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги.

Не застосовувати соталол у пацієнтів з гіпокаліємією або гіпомагніємією до корекції дисбалансу через ймовірність ризиків подовження інтервалу QT та розвитку шлуночкової тахікардії типу torsade de pointes.

Моніторинг пацієнтів, які приймають Соталол Сандоз, повинен включати спостереження за ЧСС, АТ, ЕКГ, вмістом глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. У пацієнтів похилого віку слід контролювати показники функції нирок. Пацієнти з нирковою недостатністю потребують корекції режиму дозування.

У пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда або у яких погіршилася шлуночкова функція, виникає ризик загострення аритмії (проаритмії).

Перед призначенням препарату необхідно відмінити інші антиаритмічні засоби — перерва в лікуванні повинна становити не менше 2–3 T останніх.

При завершенні курсу лікування прийом соталолу гідрохлориду необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше, під наглядом лікаря. Періодичність застосування препарату не можна змінювати. Не можна раптово припиняти лікування - можливий розвиток тяжких аритмій та інфаркту міокарда.

При лікуванні пацієнтів похилого віку необхідно враховувати можливу наявність супутньої патології, зокрема ниркової недостатності та підвищеної чутливості до препарату, навіть за умови звичайного дозування.

Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що при лікуванні можливе зменшення продукції слізної рідини.

Завдяки блокаді β-адренорецепторів соталол може підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій, що необхідно враховувати при лікуванні пацієнтів з тяжкими реакціями гіперчутливості (в тому числі в анамнезі) та тих, що знаходяться на десенсибілізуючу терапію.

У разі необхідності хірургічного втручання потрібно повідомити анестезіолога про прийом соталолу, за кілька днів до операції слід припинити прийом соталолу або підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією.

У поодиноких випадках препарат може викликати псоріаз,збільшення виразності його симптомів або призвести до псоріазоподібної екзантеми.

Соталол слід застосовувати з обережністю при AV-блокаді І ступеня внаслідок негативного впливу на провідність.

Застосування соталолу протипоказане при тяжкому алергічному риніті у зв'язку з посиленням обструкції дихальних шляхів.

Внаслідок присутності соталолу гідрохлориду в сечі фотометричне визначення метанефрину може призвести до отримання підвищених значень.

У пацієнтів з підозрою на феохромоцитому, які отримують соталолу гідрохлорид, слід проводити аналіз сечі за допомогою високоефективної рідинної хроматографії з твердофазною екстракцією.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Застосування соталолу гідрохлориду може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.

Пацієнтам із утрудненим диханням призначають препарат за умови ретельної оцінки співвідношення користі та ризику.

У період лікування не слід вживати алкоголь у зв'язку з ймовірністю розвитку ортостатичної гіпотензії.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Оскільки немає достатнього досвіду застосування соталолу гідрохлориду під час вагітності, препарат можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Соталолу гідрохлорид проникає через плаценту і досягає фармакологічно ефективних концентрацій у тканинах плода, тому у плода або новонародженого очікується виникнення таких побічних реакцій як брадикардія, артеріальна гіпотензія та гіпоглікемія. З цієї причини терапію необхідно перервати за 48-72 години до передбачуваної дати пологів. Після народження за немовлятами на деякий час необхідно встановити ретельне спостереження (можливий розвиток блокади β-адренорецепторів).

Соталолу гідрохлорид проникає у грудне молоко. Годування груддю під час лікування слід припинити.

Діти. Препарат не призначають дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Під час лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодії

Не застосовувати:

• з антиаритмічними препаратами І класу (дизопірамід, хінідину сульфат та прокаїнамід) та ІІІ класу (аміодарон) — потенційно можуть збільшувати рефрактерність міокарда.Аміодарон підвищує ризик виникнення брадикардії та пригнічення AV-провідності. У разі одночасного застосування соталолу з іншими β-адренорецепторами можна очікувати адитивних ефектів класу II (зниження АТ та ЧСС);
• з лікарськими засобами, які збільшують тривалість інтервалу QT (антиаритмічні препарати класу I та III, похідні фенотіазину, трициклічні антидепресанти, терфенадин, астемізол, еритроміцин, препарати літію).

Три- та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, наркотичні анальгетики, антигістамінні, седативні, снодійні засоби та етанол посилюють пригнічення ЦНС.

Одночасне застосування соталолу гідрохлориду з трициклічними антидепресантами, барбітуратами, фенотіазином та наркотичними анальгетиками, а також гіпотензивними засобами, діуретиками та вазодилататорами може призвести до надмірного зниження АТ.

Засоби для інгаляційного наркозу (похідні вуглеводнів) та міорелаксанти підвищують ризик пригнічення функції міокарда та розвиток артеріальної гіпотензії.

Алергени, які застосовують для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії.

З лікарськими засобами, що виснажують запаси катехоламінів (резерпін, гуанетидин), може спостерігатися значне зниження тонусу симпатичної нервової системи. У пацієнтів необхідно регулярно контролювати АТ та ЧСС, оскільки можливі гіпотензія, виражена брадикардія, непритомність.

Негативний хронотропний та негативний дромотропний ефект соталолу гідрохлориду можуть збільшуватися при одночасному застосуванні з резерпіном, клонідином, альфа-метилдопою, гуанфацином та серцевими глікозидами.

З дигоксином зростає ймовірність проаритмічних ефектів, знижується позитивна інотропна дія глікозидів наперстянки. І глікозиди наперстянки, і соталолу гідрохлорид уповільнюють AV-провідність. Якщо, незважаючи на адекватну терапію глікозидами наперстянки, не відмічено зменшення тяжкості серцевої недостатності, прийом соталолу необхідно припинити.

З гіпотензивними засобами (діуретики, симпатолітики, клонідин, гідралазин) — можливе надмірне зниження артеріального тиску.

Фуросемід, гідрохлортіазид та інші діуретики, що виводять калій, можуть спровокувати розвиток аритмії внаслідок гіпокаліємії.

При одночасному застосуванні соталолу з амфотерицином В, кортикостероїдами необхідно контролювати рівень калію.

Рентгеноконтрастні речовини, що містять йод, для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.

Ксантини та симпатоміметики знижують активність соталолу.

При одночасному застосуванні з агоністами β ₂ -рецепторів,такими як сальбутамол, тербуталін та ізопреналін, може виникнути необхідність збільшення дози агоніста β₂-рецепторів.

НПЗЗ та естрогени послаблюють гіпотензивний ефект соталолу гідрохлориду, сульфасалазин підвищує його концентрацію в плазмі крові.

Антагоністи кальцію (верапаміл та дилтіазем), серцеві глікозиди та антиаритмічні засоби посилюють порушення AV-провідності, підвищують ризик розвитку або збільшення AV-блокади та серцевої недостатності. При сумісному застосуванні з блокаторами кальцієвих каналів можливий адитивний гіпотензивний вплив на артеріальний тиск.

Одночасне застосування антагоністів іонів кальцію типу ніфедипіну може призвести до значного падіння артеріального тиску, посилення синдрому слабкості синусового вузла.

Норепінефрін, інгібітори МАО-В та раптове припинення прийому клонідину можуть потенціювати рикошетну АГ. Прийом соталолу необхідно припиняти за кілька днів до поступового скасування прийому клонідину, а перерва в лікуванні інгібіторами МАО-В та соталолом має становити не менше 14 днів.

Соталол продовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів, антикоагуляційний ефект кумаринів, збільшує концентрацію лідокаїну в плазмі крові, підвищує ефект інсуліну та знижує ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (може бути необхідна корекція доз протидіабетичних препаратів).

Одночасне застосування з інсуліном або пероральними гіпоглікемічними засобами, особливо під час важкого фізичного навантаження, може індукувати гіпоглікемію та маскувати її симптоми.

Нейром'язова блокада, викликана тубокурарином, може посилюватися за рахунок блокади β-адренорецепторів.

Негативний інотропний ефект соталолу гідрохлориду та наркотичних анальгетиків або антиаритмічних засобів може бути адитивним.

Передозування

Симптоми передозування соталолу гідрохлориду залежать від загального стану серцевої діяльності пацієнта (лівошлуночкова функція, серцева аритмія). при вираженій серцевій недостатності навіть при прийомі препарату в низьких дозах може виявитися погіршення серцевої функції.

Клінічні дані показали, що в залежності від ступеня інтоксикації виникали такі симптоми передозування: запаморочення, непритомність, слабкість, асистолія, симптоми кардіогенного або гіповолемічного шоку, серцева недостатність, AV-блокада, аритмія, ціаноз нігтів або долонь, судоми, утруднене дихання, бронхоспазм, гіпоглікемія, стомлюваність, втрата свідомості, мідріаз, іноді генералізовані напади, артеріальна гіпотензія, гіпоглікемія, виражена брадикардія аж до зупинки серця (замінний ритм часто на ЕКГ), подовження шлуночкова тахікардія (torsade de pointes), симптоми серцево-судинного шоку.Передозування соталолу гідрохлориду в окремих випадках призводило до смерті.

Лікування: необхідно припинити застосування препарату; показано промивання шлунка, підтримка життєво важливих функцій організму, симптоматична терапія. За показаннями вводять атропін 1-2 мг внутрішньовенно у вигляді інфузії (можливе болюсне введення); симпатоміметики залежно від маси тіла та отриманого ефекту: допамін, добутамін, ізопреналін, орципреналін та епінефрін; ефективне застосування глюкагону: спочатку 1–10 мг внутрішньовенно, потім – 2–2,5 мг/год у вигляді безперервної інфузії.

При брадикардії показані атропіну оксид, інші антихолінергічні препарати, агоністи β-адренорецепторів або трансвенозна електрокардіостимуляція; при блокаді серця (ІІ або ІІІ ступеня) - ізопротеренол або трансвенозна електрокардіостимуляція; при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при гіпотензії (залежно від асоційованих факторів) на додаток до атропіну та глікозидів наперстянки при необхідності більш доцільно застосовувати епінефрин, а не ізопротеренол або норепінефрин; при гіпоглікемії - внутрішньовенне введення глюкози; при «піруетній» тахікардії – епінефрін, магнію сульфат, трансвенозна електрокардіостимуляція, кардіостимуляція постійним струмом.

Оскільки соталолу гідрохлорид є конкурентним антагоністом ізопротеренолу, високі дози ізопротеренолу можуть нейтралізувати багато ефектів надлишкових доз Соталолу Сандоз, але у разі застосування ізопротеренолу необхідно бути готовим до ускладнень, які можуть спричинити високі дози.

Виводиться за допомогою гемодіалізу.

Умови зберігання

Не вимагає спеціальних умов зберігання.