Монтел табл. жувальні 4мг №28

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. цистеїнілейкотрієни (lc4, ltd4, lte4) є потужними ейкозаноїдами запалення, які виділяються Цими важливими і еозинофілами. фізіології ба і алергічного риніту. інтраназальній пробі з cyslt продемонстровано підвищення резистентності повітроносних носових шляхів та симптомів назальної обструкції.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю та хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT ₁ -рецепторами. Монтелукаст викликає значне блокування цистеїнілейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію, спричинену вдиханням LTD ₄ , у пацієнтів з бронхіальною астмою. Навіть низька доза 5 мг викликає значну блокаду стимульованої бронхоконстрикції LTD ₄ . Монтелукаст викликає бронходилатацію протягом 2 годин після перорального прийому; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої агоністами β-адренорецепторів.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих та дітей, значно зменшує кількість еозинофілів у дихальних шляхах (аналіз мокротиння) та покращує клінічний контроль бронхіальної астми.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після прийому монтелукаст швидко та практично повністю всмоктується. У дорослих при прийомі натще таблеток, покритих оболонкою, в дозі 10 мг C _max у плазмі крові досягається через 3 год. Після прийому натще препарату у формі жувальних таблеток у дозі 5 мг C_{max досягається через 2 год. Середня біодоступність для жувальних таблеток становить 73% і зменшувалася до 63% при прийомі з їжею. Середня біодоступність для таблеток, покритих оболонкою, – 64%. Прийом звичайної їжі не впливає на Cmax в плазмі крові та біодоступність таблеток, покритих оболонкою.}

Розподіл. Більше 99% монтелукасту пов'язують із білками плазми крові.Об'єм розподілу монтелукасту у стаціонарній фазі в середньому становить 8-11 л. При дослідженні міченого монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації міченого радіоізотопом матеріалу через 24 години після прийому дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях за участю дорослих та дітей, які застосовували терапевтичні дози препарату, концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові не визначаються.

Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 3А4, 2А6 та 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 та 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення. Кліренс монтелукасту у плазмі здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після прийому пероральної дози міченого ізотопом монтелукасту 86% препарату виводиться з калом протягом 5 днів і менше ніж 0,2% з сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт вказує на те, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика у різних групах пацієнтів. Для осіб похилого віку, а також пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня корекції дози не потрібно. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (9 балів за шкалою Чайлда - П'ю) немає.

Дослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилося. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається за необхідну.

При прийомі монтелукасту у високих дозах (що у 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) відзначалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не виникав при прийомі рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

Фармакокінетичні дослідження показали, що профілі концентрації жувальних таблеток 4 мг у дітей віком 2–5 років аналогічні до профілю концентрації покритих оболонкою таблеток по 10 мг у дорослих, а таблеток 5 мг у дітей віком 6–14 років. аналогічні такому таблеток, покритих оболонкою, у дозі 10 мг у дорослих. Жувальні таблетки по 4 мг слід застосовувати у дітей віком від 2 до 5 років.

Показання

Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг. додаткове лікування персистуючого ба легкого та середнього ступеня, який недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами,а також при недостатньому клінічному контролі симптомів ба за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткострокової дії, що застосовуються за потребою.

Симптоматичне лікування сезонного алергічного риніту у хворих на бронхіальну астму.

Профілактика бронхіальної астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням.

Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.

Таблетки для жування 5 мг (дітям віком 6–14 років); таблетки для жування 4 мг (дітям віком 2–5 років):

• додаткове лікування персистуючої бронхіальної астми легкого та середнього ступеня тяжкості, недостатньо контрольованої інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контроль симптомів бронхіальної астми за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткострокової дії, що застосовуються за потребою;
• як альтернатива лікуванню інгаляційними кортикостероїдами, які застосовуються в низьких дозах у пацієнтів з персистуючим бронхіальним захворюванням легкого ступеня, в анамнезі яких останнім часом не було тяжких нападів бронхіальної астми, які потребували перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів;
• профілактика бронхіальної астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням;
• полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.

Застосування

Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг препарат застосовують перорально, незалежно від їди.

Дорослим і дітям старше 15 років для лікування бронхіальної астми або бронхіальної астми в поєднанні з сезонним алергічним ринітом слід приймати по 1 таблетці (10 мг) 1 раз на добу (увечері).

Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.

Загальні рекомендації. Терапевтичний ефект препарату щодо контролю бронхіальної астми настає протягом 1 дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати прийом препарату навіть при досягненні контролю бронхіальної астми, а також у періоди загострення цієї патології. Не слід приймати препарат разом із лікарськими засобами, що містять монтелукаст.

Немає потреби у корекції дози у пацієнтів похилого віку, з порушеннями функції нирок або з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня. Немає даних щодо пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня.

Дозування препарату є однаковим для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.

Лікування монтелукастом залежно від інших способів лікування бронхіальної астми. Монтел можна призначати додатково до існуючого курсу лікування пацієнта.

Інгаляційні кортикостероїди.Монтел можна застосовувати як додаткову терапію, якщо інгаляційні кортикостероїди в комбінації з короткодіючими β-агоністами як засобами першої допомоги не забезпечують адекватного клінічного контролю захворювання.

Не можна різко замінювати інгаляційні кортикостероїди Монтелом.

Таблетки для жування 4 мг та 5 мг . Препарат слід застосовувати у дітей під наглядом дорослих.

Пацієнтам з бронхіальною астмою та алергічним ринітом (сезонним та цілорічний) необхідно приймати 1 жувальну таблетку 4 мг або 5 мг 1 раз на добу. Для полегшення симптомів алергічного риніту слід приймати час прийому індивідуально.

Для лікування бронхіальної астми доза для дітей віком 2–5 років становить 1 жувальну таблетку (4 мг) 1 раз на добу ввечері, за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі. Немає потреби у корекції дози для цієї вікової групи. Препарат Монтел у лікарській формі жувальні таблетки 4 мг не рекомендується для дітей віком до 2 років.

У лікуванні БА доза для дітей віком 6–14 років становить 1 жувальну таблетку (5 мг) 1 раз на добу ввечері, за 1 до або через 2 після їди. Немає потреби у корекції дози для цієї вікової групи.

Дорослим та дітям віком від 15 років слід застосовувати таблетки монтелукасту по 10 мг.

Альтернатива лікуванню інгаляційними кортикостероїдами в низьких дозах при персистуючому бронхіальному рівні БА легкого ступеня. Монтелукаст не рекомендується як монотерапія у пацієнтів з персистуючою бронхіальної астми середнього ступеня. Рішення про застосування монтелукасту як альтернативи низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів для дітей з персистуючою бронхіальної астми легкого ступеня може бути прийняте тільки для пацієнтів, у яких за останній час не відзначено тяжких астматичних нападів, що вимагали прийому кортикостероїдів, а також для пацієнтів, які продемонстрували, інгаляційні кортикостероїди.

Персистирующая бронхіальна астма легкого ступеня визначається як виникнення симптомів бронхіальної астми частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, виникнення нічних симптомів частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, нормальна функція легень у періодах між епізодами.

Якщо протягом 1 міс терапії монтелукастом не досягнуто задовільного контролю бронхіальної астми, слід оцінити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, ґрунтуючись на поетапній системі лікування бронхіальної астми. Пацієнтів необхідно періодично обстежити з метою оцінки контролю бронхіальної астми.

Профілактичне застосування перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичному нападу. Бронхоспазм, викликаний фізичними навантаженнями, може бути основною ознакою персистуючої бронхіальної астми, що вимагає лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами. Стан пацієнта слід оцінювати на 2-4 тиждень після початку лікування монтелукастом.Якщо не виявлено задовільного результату лікування, слід ухвалити рішення про додаткове або інше лікування.

Лікування монтелукастом у зв'язку з іншими способами лікування бронхіальної астми. Якщо лікування монтелукастом застосовується як додаткова терапія інгаляційним кортикостероїдам, не можна різко замінювати інгаляційні кортикостероїди монтелукастом.

Протипоказання

Гіперчутливість до монтелукасту або інших компонентів препарату, дитячий вік до 15 років (для дози 10 мг).

Побічні ефекти

Кров та лімфатична система: тенденція до посилення кровоточивості, тромбоцитопенія.

Імунна система: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки. Повідомлялося про поодинокі випадки синдрому Черджа - Стросс (СЧС) у хворих на бронхіальну астму (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Психічні порушення: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривожність, збудження (ажитація), включаючи агресивну поведінку або ворожість, психомоторну гіперактивність (включаючи дратівливість, занепокоєння, рідко - тремор) ; порушення уваги, погіршення/втрата пам'яті; галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні наміри та поведінка (спроби суїциду).

ЦНС: головний біль, млявість, запаморочення, сонливість, парестезія/гіпестезія, судомні напади.

Серцево-судинна система: відчуття серцебиття (пальпітація).

Дихальна система: носові кровотечі, легенева еозинофілія.

Травна система: біль у животі, діарея, сухість у роті, спрага, диспепсія, нудота, блювання.

Гепатобіліарна система: підвищення рівня плазмових трансаміназ (АЛАТ, АсАТ), гепатит (у тому числі холестатичний, гепатоцелюлярний, ураження печінки змішаного генезу).

Шкіра та підшкірні тканини: висипання, ангіоневротичний набряк, гематоми, кропив'янка, свербіж, вузлувата еритема, мультиформна еритема.

Сечовидільна система: енурез у дітей.

Кістково-м'язова система та сполучна тканина: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

Загальні розлади: астенія/підвищена стомлюваність, відчуття дискомфорту (нездужання), набряки, пірексія.

У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом у хворих на бронхіальну астму описано виникнення СНС.

Особливі вказівки

Хворих слід попередити, що монтел не слід застосовувати для усунення гострих нападів астми. для усунення нападів рекомендується лікування відповідними препаратами. у разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні агоністи β-адренорецепторів короткої дії. необхідно проконсультуватися з лікарем у тому випадку,якщо хворому потрібна більша кількість інгаляцій агоністами β-адренорецепторів короткої дії.

Не слід різко замінювати монтелукастом інгаляційні або пероральні кортикостероїди. Не слід приймати препарат разом з лікарськими засобами, які також містять монтелукаст.

Відсутні дані, які б доводили, що дозу пероральних кортикостероїдних препаратів можна знижувати при одночасному прийомі монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають монтелукаст (див. Побічні ефекти). Оскільки можуть існувати й інші фактори, що впливають на ці події, невідомо, чи вони мають причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням монтелукасту.

Лікарі повинні обговорити можливість таких подій зі своїми пацієнтами та/або їхніми опікунами. Пацієнтам та/або опікунам слід зазначити, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення психоневрологічних змін. У таких випадках слід переглянути ризики та користь подальшого лікування препаратом.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, у тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, іноді разом із клінічними проявами васкуліту — СНС (гранулематозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться системними кортикостероїдними препаратами. Такі випадки зазвичай, але не завжди були пов'язані зі зниженням дози або скасуванням кортикостероїдних препаратів. Зв'язок антагоністів лейкотрієнових рецепторів з розвитком СНС неможливо ні спростувати, ні підтвердити, тому лікар повинен знати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипу, серцево-судинних ускладнень та/або нейропатії, погіршення легеневої симптоматики. Хворим, у яких розвинулися вищевказані симптоми, необхідно пройти повторне обстеження, а схему лікування слід переглянути.

При терапії монтелукастом не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні засоби у хворих на аспіринзалежну бронхіальну астму. Препарат Монтел, таблетки, покриті плівковою оболонкою, не слід застосовувати у пацієнтів з рідкісними спадковими захворюваннями, непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Жувальні таблетки Монтел 4 мг та 5 мг містять аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам з фенілкетонурією необхідно враховувати, що кожна таблетка 4 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0,674 мг; а кожна таблетка 5 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0,842 мг.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Дослідження на тваринах не продемонстрували шкідливого впливу на вагітність чи ембріональний/фетальний розвиток.

Обмежена інформація щодо застосування монтелукасту в період вагітності не вказує на причинно-наслідковий зв'язок між його застосуванням та виникненням мальформацій (таких як уроджені дефекти кінцівок), про які рідко повідомлялося за даними всесвітнього постмаркетингового досвіду застосування. Монтел можна застосовувати під час вагітності, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Дослідження на тваринах продемонстрували, що монтелукаст проникає в грудне молоко. Невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко жінок. Монтел можна застосовувати в період годування груддю, тільки якщо це вважається необхідним.

Діти. Препарат Монтел таблетки, вкриті оболонкою, 10 мг, призначають дорослим та дітям віком від 15 років. Дітям віком до 15 років слід застосовувати препарат у формі жувальних таблеток. Жувальні таблетки по 4 мг застосовують у дітей віком 2-5 років, по 5 мг - у дітей віком 6-14 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами. Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність пацієнта до керування транспортними засобами чи іншими механізмами. Однак у поодиноких випадках можуть виникати запаморочення чи сонливість, тому під час прийому препарату слід утриматися від керування автомобілем чи іншими механізмами.

Взаємодія

Монтелукаст можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування ба. рекомендована клінічна доза монтелукасту не має значного клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетіндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймають фенобарбітал, AUC для монтелукасту зменшувалася приблизно на 40%. Необхідно обережно (особливо щодо дітей) призначати монтелукаст одночасно з індукторами CYP 3A4, наприклад, фенітоїном, фенобарбіталом та рифампіцином, оскільки він метаболізується CYP 3A4.

У дослідженнях in vitro показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст та розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), свідчать про те, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою CYP 2C8 (наприклад, паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).

Під час досліджень in vitro встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2С8 та меншою мірою 2С9 та ЗА4.У ході клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та гемфіброзилу (інгібітор CYP 2С8 та 2С9) гемфіброзіл підвищував системну експозицію монтелукасту у 4,4 рази. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2С8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro не очікується клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2С8 (наприклад, з триметопримом).

Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом (потужний інгібітор CYP 3А4) не призводило до суттєвого підвищення системної експозиції монтелукасту.

Передозування

У ході тривалих досліджень хронічної ба монтелукаст призначали в дозах до 200 мг на добу дорослим пацієнтам, а в короткочасних дослідженнях — до 900 мг на добу протягом приблизно 1 тижня, при цьому клінічно значимі побічні реакції виникали.

Симптоми. Повідомлялося про гостре передозування монтелукасту. Ці випадки стосувалися дорослих та дітей, які приймали дозу понад 1000 мг (приблизно 61 мг/кг маси тіла у дитини віком 42 місяці). Клінічні та лабораторні показники були в межах профілю безпеки у дорослих та дітей.

У більшості повідомлень про випадки передозування жодних небажаних явищ не зазначено. Найчастіше виникали побічні ефекти, які відповідали профілю безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Лікування. Спеціальної інформації щодо лікування передозування монтелукасту немає. Лікування симптоматичне. Антидоту немає. Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.