Мільгама табл. п/о №30

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. нейротропні вітаміни групи надають позитивну дію при запальних і дегенеративних захворюваннях нервів і опорно-рухового апарату. їх призначають для усунення дефіцитних станів, а у високих дозах вони мають анальгезуючу дію, покращують кровообіг, нормалізують роботу нервової системи та процес кровотворення. В організмі він фосфорилюється з утворенням біологічно активних тіаміндифосфату (кокарбоксилаза) і тіамінтріфосфату (ТТР). синапсах. При дефіциті вітаміну В ₁ у тканинах відбувається накопичення метаболітів, насамперед молочної та піровиноградної кислот, що призводить до різних патологічних станів та порушень функції нервової системи.

Вітамін В ₆ у фосфорильованій формі (піридоксаль-5'-фосфат — PALP) є коензимом ряду ферментів, що взаємодіють у загальному неокислювальному метаболізмі амінокислот. За допомогою декарбоксилювання вони беруть участь в утворенні фізіологічно активних амінів (наприклад адреналіну, гістаміну, серотоніну, допаміну, тираміну), за допомогою трансамінування - в анаболічних і катаболічних процесах обміну (наприклад, глутамат-оксалоацетаттрансаміназа, глутаматпіру, у різних процесах розщеплення та синтезу амінокислот. Вітамін В ₆ діє на 4 різних етапи метаболізму триптофану. У процесі синтезу гемоглобіну вітамін В ₆ каталізує утворення α-аміно-β-кетоадинінової кислоти.

Вітамін В ₁₂ необхідний для процесів клітинного метаболізму. Він впливає на функцію кровотворення (зовнішній протианемічний фактор), бере участь в утворенні холіну, метіоніну, креатиніну, нуклеїнових кислот, знеболюючу дію.

Фармакокінетика. При пероральному застосуванні вітамін В ₆ та його похідні здебільшого швидко всмоктуються у верхньому відділі травного тракту шляхом пасивної дифузії та екскретуються в межах 2–5 год. Після парентерального введення тіамін розподіляється в організмі. Близько 1 мг тіаміну метаболізується щодня. Метаболіти виводяться із сечею. Дефосфорилювання відбувається у нирках. Біологічний період напіврозпаду тіаміну становить 0,35 години. Накопичення тіаміну в організмі не відбувається завдяки слабкому розчиненню в жирах.

Вітамін В ₆ фосфорилюється і окислюється до піридоксаль-5'-фосфату.У плазмі крові піридоксаль-5'-фосфат та піридоксаль зв'язуються з альбуміном. Транспортується у формі піридоксалю. Для проходження через клітинну мембрану піридоксаль-5'-фосфат, пов'язаний з альбуміном, гідролізується за допомогою ЛФ у піридоксаль.

Вітамін В ₁₂ після парентерального введення утворює транспортні білкові комплекси, які швидко абсорбуються печінкою, кістковим мозком та іншими органами. Вітамін B ₁₂ надходить у жовч і бере участь у кишково-печінковій циркуляції, проникає через плацентарний бар'єр.

Показання

Пігулки. при неврологічних захворюваннях, обумовлених доведеним дефіцитом вітамінів в1, в6.

Розчин для ін'єкцій. Неврологічні захворювання різного походження: неврит, невралгія, полінейропатія (діабетична, алкогольна), корінцевий синдром, ретробульбарний неврит, ураження лицевого нерва.

Застосування

Мільгамма таблетки. застосовують внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Рекомендована доза становить 1 таблетку на добу. В індивідуальних випадках дозу підвищують та застосовують по 1 таблетці 3 рази на добу.

Таблетки слід приймати повністю, запиваючи рідиною, після їди.

Тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально у кожному випадку. Після максимального періоду лікування (4 тижні) приймається рішення щодо корекції та зниження дози препарату.

Мільгамма розчин для ін'єкцій. Для внутрішньом'язового введення.

У тяжких (гострих) випадках лікування починають з 2 мл розчину в/м 1 раз на добу до усунення гострих симптомів. Для продовження лікування призначають по 2 мл (1 ін'єкцію) 2-3 рази на тиждень. Курс лікування – не менше 1 міс.

В/м ін'єкцію слід виконувати у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза.

Для підтримки або продовження курсу терапії або для профілактики рецидиву рекомендується препарат Мільгамма, таблетки, вкриті оболонкою.

Протипоказання

Пігулки. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Прийом вітаміну В1 протипоказаний при алергічних реакціях. прийом вітаміну в6 протипоказаний при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення (оскільки можливе підвищення кислотності шлункового соку).

Період вагітності та годування груддю

Р-р для ін'єкцій. Підвищена чутливість до компонентів препарату; гостре порушення серцевої провідності; гостра форма декомпенсованої серцевої недостатності.

Вітамін В ₁ протипоказаний при алергічних реакціях.

Вітамін В ₆ протипоказано застосовувати при виразці шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення (оскільки можливе підвищення кислотності шлункового соку).

Вітамін В ₁₂ протипоказано застосовувати при еритреміі, еритроцитозі, тромбоемболії.

Лідокаїн. Підвищена чутливість до лідокаїну або інших амідних місцевоанестезуючих засобів, наявність в анамнезі епілептиформних судом при прийомі лідокаїну, тяжка брадикардія, тяжка артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності (II-III ступеня), синдром слабкості синус , синдром Адамса - Стокса, AV-блокада II та III ступеня, гіповолемія, тяжкі порушення функції печінки/нирок, порфірія, міастенія.

Період вагітності та годування груддю.

Побічні ефекти

Таблетки

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, підвищення кислотності шлункового соку.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок; анафілаксія; кропив'янка.

З боку шкіри: шкірні висипання, свербіж.

У вкрай поодиноких випадках — шоковий стан.

З боку нервової системи: тривале застосування (більше 6-12 місяців) у дозах понад 50 мг вітаміну В ₆ щодня може призвести до периферичної сенсорної нейропатії, нервового збудження, запаморочення, головної біль.

З боку ендокринної системи: інгібується виділення пролактину.

Розчин для ін'єкцій. Тривале застосування (більше 6-12 місяців) вітаміну В ₆ в дозі 50 мг щодня може призвести до периферичної сенсорної нейропатії, нервового збудження, нездужання, запаморочення, головного болю.

З боку травного тракту: шлунково-кишкові розлади, у тому числі нудота, блювання, діарея, біль у животі, підвищення кислотності шлункового соку.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (шкірні висипання, порушення дихання, анафілактичний шок, набряк Квінке), підвищене потовиділення.

З боку шкіри: свербіж, кропив'янка, вугрі; вкрай рідко – генералізований ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, поперечна блокада серця, зупинка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс; дуже рідко – тахікардія, підвищення/зниження артеріального тиску, біль у серці.

З боку нервової системи: збудження ЦНС (при застосуванні у високих дозах), неспокій, головний біль, запаморочення,порушення сну, сплутаність свідомості, сонливість, непритомність, кома; у пацієнтів із підвищеною чутливістю – ейфорія, тремор, тризм, руховий неспокій, парестезії, судоми.

З боку органу зору: ністагм, оборотна сліпота, диплопія, миготіння мушок перед очима, світлобоязнь, кон'юнктивіт.

З боку органу слуху: слухові порушення, шум у вухах, гіперакузія.

З боку дихальної системи: задишка, риніт, пригнічення або зупинка дихання.

Інші: відчуття жару, холоду чи оніміння кінцівок, набряки, слабкість, злоякісна гіпертермія, порушення чутливості, моторний блок.

Загальні порушення: реакції у місці введення.

У разі дуже швидкого парентерального введення можливий розвиток системних реакцій у вигляді судом.

Особливі вказівки

Пігулки. питання щодо застосування препарату мильгама для лікування пацієнтів з тяжкою та гострою формою декомпенсованої серцевої недостатності вирішує лікар індивідуально, враховуючи стан хворого.

При застосуванні вітаміну В ₁₂ клінічна картина, а також лабораторні аналізи при фунікулярному мієлозі або перніціозній анемії можуть втрачати свою специфічність.

Оскільки препарат містить вітамін В ₆ , необхідно з обережністю призначати його хворим з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, серйозною печінковою та нирковою недостатністю в анамнезі.

Пацієнтам із новоутвореннями препарат Мільгама застосовувати не можна, за винятком випадків, пов'язаних з мегалобластною анемією та дефіцитом вітаміну В ₁₂. Препарат застосовують при тяжкій або гострій формі декомпенсованої серцевої діяльності та стенокардії.

При появі ознак периферичної сенсорної нейропатії (парестезії) слід переглянути дозу та призупинити застосування препарату Мільгама, якщо це необхідно. При тривалому прийомі (більше 6-12 місяців) добових доз, що перевищують 50 мг вітаміну В ₆ , так само, як і при короткочасному прийомі (більше 2 місяців) більше 1 г вітаміну В _{6 < /sub> за добу, спостерігалися нейропатії, у зв'язку з цим рекомендується постійний контроль при тривалому прийомі.}

Препарат містить сахарозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або недостатністю сахарази-ізомальтази не повинні застосовувати цей препарат.

Розчин для ін'єкцій. Препарат не слід вводити внутрішньовенно. В/м ін'єкції вітаміну ₁₂ можуть викликати анафілактоїдні реакції у пацієнтів з підвищеною чутливістю.

Парентеральне введення вітаміну В ₁₂ може тимчасово впливати на діагностику фунікулярного мієлозу або перніціозної анемії.

Тривале застосування вітаміну В ₆ (більше 6-12 міс) у дозах вище 50 мг щодня або вище 1000 мг/добу (більше 2 міс) може призвести до оборотної периферичної сенсорної нейропатії . При виникненні симптомів периферичної сенсорної нейропатії (парестезії) потрібна корекція дози препарату або припинення його прийому.

Препарат містить сполуки натрію. Це необхідно враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті без солі. Кожна ампула може мати залишки калію.

Оскільки Мільгамма містить вітамін В ₆ , слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, з вираженими порушеннями функції нирок та печінки.

У пацієнтів з новоутвореннями, крім випадків, що супроводжуються мегалобластною анемією та дефіцитом вітаміну В ₁₂, застосовувати препарат не слід.

Препарат не застосовують при тяжкій формі декомпенсації серцевої діяльності та стенокардії.

Оскільки Мільгамма містить лідокаїн, слід врахувати, що при обробці місця ін'єкції дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді хворобливості та набряку.

Оскільки лідокаїн має виражену антиаритмічну дію і може сам виступати як аритмогенний фактор, здатний призвести до розвитку аритмії, слід з обережністю застосовувати препарат у осіб зі скаргами на аритмію в анамнезі.

З обережністю застосовують у пацієнтів із серцевою недостатністю помірного ступеня, артеріальною гіпотензією помірного ступеня, неповною AV-блокадою, порушенням внутрішньошлуночкової провідності, порушеннями функції печінки та нирок середнього ступеня (кліренс креатиніну 10 мл/хв), порушенням функції дихання, епілепсією, після операцій на серці, при генетичній схильності до гіпертермії, у ослаблених хворих та пацієнтів похилого віку.

При застосуванні лідокаїну обов'язковим є контроль ЕКГ. У разі порушень діяльності синусового вузла, подовження інтервалу РQ, розширення QRS або при розвитку нової аритмії слід знизити дозу або відмінити препарат.

Перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію в крові.

При внутрішньом'язовому введенні можливе підвищення концентрації креатиніну, що може призвести до помилки при встановленні діагнозу гострого інфаркту міокарда.

Застосування у період вагітності або годування груддю. У період вагітності та годування груддю рекомендоване щоденне вживання вітаміну В ₁ становить 1,4–1,6 мг, для вітаміну В ₆ 2,4–2,6 мг. Під час вагітності ці дози можуть бути перевищені,якщо у пацієнта відмічено дефіцит вітамінів В ₁ і В₆.

Вітаміни В ₁ і В ₆ проникають у грудне молоко. Високі дози вітаміну ₆ можуть зменшувати кількість молока.

Препарат у формі розчину містить 100 мг вітаміну В ₆ в ампулах, тому його не слід застосовувати в період вагітності та годування груддю.

Діти. Ефективність та безпека застосування препарату у дітей не встановлена, тому його не застосовують у пацієнтів цієї вікової категорії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами.

Якщо під час лікування відзначають запаморочення, слід утриматися від керування транспортними засобами чи роботи з іншими механізмами.

Взаємодія

Дія тіаміну інактивується флуороурацилом, оскільки останній конкурентно інгібує фосфорилювання тіаміну в тіамінпірофосфат. петлеві діуретики, наприклад, фуросемід, що гальмують канальцеву реабсорбцію, при тривалій терапії можуть викликати підвищення екскреції тіаміну, тим самим знижуючи його рівень.

Протипоказано одночасне застосування з леводопою, оскільки вітамін В ₆ може зменшувати вираженість протипаркінсонічної дії леводопи. Одночасний прийом з антагоністами піридоксину (наприклад, ізоніазид, гідралазин, пеніциламін або циклосерин), пероральними контрацептивами може підвищувати потребу у вітаміні В ₆ .

Вживання напоїв, що містять сульфіти (наприклад вино), підвищує деградацію тіаміну.

Лідокаїн посилює пригнічуючу дію на дихальний центр засобів для наркозу (гексобарбітал, тіопентал натрію внутрішньовенно), снодійних та седативних засобів; послаблює кардіотонічний вплив дигітоксину. При одночасному застосуванні зі снодійними та седативними засобами можливе посилення гнітючої дії на ЦНС.

Етанол посилює пригнічуючу дію лідокаїну на дихання.

Блокатори адренорецепторів (у тому числі пропранолол, надолол) уповільнюють метаболізм лідокаїну в печінці, посилюють ефекти лідокаїну (у тому числі токсичні) та підвищують ризик розвитку брадикардії та гіпотензії.

Курареподібні препарати - можливе поглиблення міорелаксації (до паралічу дихальних м'язів).

Норепінефрін, мексилетин — посилюється токсичність лідокаїну (знижується кліренс лідокаїну).

Ізадрин і глюкагон - підвищується кліренс лідокаїну.

Циметидин, мідазолам – підвищується концентрація лідокаїну в плазмі крові.Циметидин витісняє із зв'язку з білками та уповільнює інактивацію лідокаїну в печінці, що призводить до підвищення ризику посилення побічної дії лідокаїну. Мідазолам помірно підвищує концентрацію лідокаїну у крові.

Протисудомні засоби, барбітурати (у тому числі фенобарбітал) — можливе прискорення метаболізму лідокаїну в печінці, зниження концентрації у крові.

Антиаритмічні засоби (аміодарон, верапаміл, хінідин, аймалін, дизопірамід), протисудомні препарати (похідні гідантоїну) – посилюється кардіодепресивна дія; одночасне застосування з аміодароном може призводити до розвитку судом.

Новокаїн, новокаїнамід — при комбінованому застосуванні з лідокаїном можливе порушення ЦНС та виникнення галюцинацій.

Інгібітори МАО, аміназин, бувікаїн, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін — при комбінованому застосуванні з лідокаїном підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії та пролонгується місцевоанестезуюча дія лідокаїну.

Наркотичні аналгетики (морфін та ін.) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном підвищується аналгетичний ефект наркотичних аналгетиків, а також посилюється пригнічення дихання.

Преніламін — підвищується ризик розвитку шлуночкової аритмії за типом пірует.

Пропафенон — можливе збільшення тривалості та тяжкості побічних ефектів з боку центральної нервової системи.

Рифампіцин — можливе зниження концентрації лідокаїну в крові.

Поліміксин В — слід контролювати функцію дихання.

Прокаїнамід — можливі галюцинації.

Серцеві глікозиди - при комбінованому застосуванні з лідокаїном послаблюється кардіотонічний ефект серцевих глікозидів.

Глікозиди наперстянки - на тлі інтоксикації лідокаїн може посилювати тяжкість AV-блокади.

Вазоконстриктори (епінефрин, метоксамін, фенілефрин) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном сприяють уповільненню всмоктування лідокаїну та пролонгують дію останнього.

Гуанадрел, гуанетидин, мекаміламін, триметафан — при комбінованому застосуванні для спинальної та епідуральної анестезії підвищується ризик вираженої гіпотензії та брадикардії.

Блокатори β-адренорецепторів — при комбінованому застосуванні сповільнюють метаболізм лідокаїну в печінці, посилюються ефекти лідокаїну (у тому числі токсичні), підвищується ризик розвитку брадикардії та артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні β-адреноблокаторів і лідокаїну необхідно знизити дозу останнього.

Ацетазоламід, тіазидні та петлеві діуретики – при комбінованому застосуванні з лідокаїном внаслідок розвитку гіпокаліємії знижується ефект останнього.

Антикоагулянти (у тому числі ардепарин, далтепарин, данапароїд, еноксапарин, гепарин, варфарин та ін.).) - при комбінованому застосуванні з лідокаїном підвищується ризик розвитку кровотеч.

Протисудомні засоби, барбітурати (фенітоїн) - при комбінованому застосуванні з лідокаїном можливе прискорення метаболізму лідокаїну в печінці, зниження концентрації в крові, посилення кардіодепресивного ефекту.

Препарати, які зумовлюють блокаду нервово-м'язової передачі - при комбінованому застосуванні з лідокаїном посилюється дія препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-м'язової передачі, оскільки останні знижують провідність нервових імпульсів.

Несумісність. Піридоксин несумісний з препаратами, що містять леводопу, оскільки при одночасному застосуванні посилюється периферичне декарбоксилювання останньої і, таким чином, зменшується її антипаркінсонічна дія.

Тіамін несумісний з окислюючими та редукувальними сполуками: хлоридом ртуті, йодидом, карбонатом, ацетатом, таніновою кислотою, амонію заліза цитратом, а також з фенобарбіталом натрію, рибофлавіном, бензилпенітом ствії . Мідь прискорює розпад тіаміну; крім того, тіамін втрачає свою активність при підвищенні рН 3. Вітамін В ₁₂ несумісний із солями важких металів.

Передозування

Вітамін в1 має широкий терапевтичний діапазон. дуже високі дози (понад 10 г) виявляють курареподібний ефект, пригнічуючи провідність нервових імпульсів.

Вітамін В ₆ має дуже низьку токсичність.

Надмірне застосування вітаміну В ₆ в дозах більше 1 г/добу протягом декількох місяців може призвести до нейротоксичного ефекту.

Нейропатії з атаксією та розлади чутливості, церебральні судоми зі змінами на ЕЕГ, а також в окремих випадках гіпохромна анемія та себорейний дерматит були описані після введення у дозі вище 2 г/добу.

Вітамін В ₁₂ : після парентерального введення (у поодиноких випадках — після перорального застосування) у дозах вищих, ніж рекомендовані, відзначали алергічні реакції, екзематичні шкірні порушення та доброякісну форму акне.

При тривалому застосуванні у високих дозах можливі порушення активності ферментів печінки, біль у ділянці серця, гіперкоагуляція.

Лікування: симптоматична терапія.

Лідокаїн. Симптоми: психомоторне збудження, запаморочення, загальна слабкість, зниження артеріального тиску, тремор, порушення зору, тоніко-клонічні судоми, кома, колапс, можлива AV-блокада, пригнічення ЦНС, зупинка дихання. Перші симптоми передозування у здорових людей виникають при концентрації лідокаїну в крові 0,006 мг/кг маси тіла, судоми при 0,01 мг/кг.

Лікування:припинення введення препарату, оксигенотерапія, протисудомні засоби, вазоконстриктори (норепінефрін, мезатон), при брадикардії – холінолітики (0,5-1 мг атропіну). Можливе проведення інтубації, ШВЛ, реанімаційних заходів. Діаліз неефективний.

Умови зберігання

Таблетки: при температурі не вище 25 °С.

Розчин для ін'єкцій: при температурі не вище 2–8 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла.