Мема табл. п/о 10мг №30

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. у проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо -метил-d-аспартат (nmda)-рецепторів

Мемантин - потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів.

За даними досліджень, у пацієнтів з хворобою Альцгеймера середнього та тяжкого ступеня після застосування мемантину в дозі 20 мг протягом 6 місяців спостерігалися такі позитивні ефекти, як стабілізація або поліпшення стану загальної та функціональної сфери, когнітивних можливостей. Абсорбція. Абсолютна біодоступність мемантину становить близько 100%.

Розподіл. Прийом добової дози 20 мг призводить до утворення стабільних концентрацій препарату в плазмі в межах 70–150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) із значними індивідуальними варіаціями. При призначенні добових доз 5-30 мг відношення вмісту препарату в цереброспінальній рідині та плазмі дорівнює 0,52. Близько 45% мемантину зв'язується з білками плазми.

Біотрансформація. В організмі людини близько 80% мемантину циркулює у вигляді початкової речовини, основні метаболіти не виявляють антагоністичної активності по відношенню до NMDA. Участю цитохрому P450 у метаболізмі in vitro не виявлено.

Елімінація. Мемантин елімінується відповідно до кривої моноекспоненційної залежності з Т _½ 60–100 год. ². Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає канальцеву реабсорбцію.

Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватись у 7–9 разів. Олужнення сечі можливе в результаті різких змін дієти, наприклад при переході від багатого м'ясними стравами раціону на вегетаріанський, або внаслідок інтенсивного застосування антацидних шлункових засобів.

Лінійність. Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг.

Фармакодинамічний та фармакокінетичний зв'язок. При застосуванні мемантину в дозі 20 мг на добу рівень вмісту в цереброспінальній рідині відповідає величині k _i (константа гальмування) для мемантину, яка становить 0,5 мкмоль в області фронтальної кори головного мозку людини.

Показання

Хвороба альцгеймера від помірного ступеня до важких форм.

Застосування

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря. терапію необхідно розпочинати лише за наявності опікуна, який регулярно контролюватиме прийом препарату пацієнтом.

Таблетки слід приймати 1 раз на добу щодня в один і той самий час. Таблетки можна застосовувати разом з їжею або незалежно від їди.

Дорослі. Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику виникнення побічних ефектів підтримуюча доза досягається шляхом поступового підвищення дози на 5 мг/тижня протягом перших 3 тижнів за такою схемою: 1-й тиждень (1–7-й день): приймати ½ таблетки (5 мг на добу) протягом тижня;

2-й тиждень (8–14-й день): приймати 1 таблетку (10 мг/добу) протягом тижня;

3-й тиждень (15–21-й день): приймати 1,5 таблетки (15 мг/добу) протягом тижня;

починаючи з 4-го тижня: приймати 2 таблетки (20 мг) щодня.

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг на добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностики та лікування хвороби Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість та дозування мемантину, краще протягом 3 місяців від початку лікування. Надалі клінічний ефект мемантину та реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до діючих клінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування можна продовжувати, допоки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – гарною. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантин, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.

Пацієнти похилого віку. На підставі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів віком від 65 років становить 20 мг на добу (2 таблетки по 10 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Порушення функції нирок. Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) зниження дози препарату не потрібне. Пацієнтам із порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30–49 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг. Дозу можна збільшити до 20 мг/добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) дозу слід зменшити до 10 мг.

Порушення функції печінки. Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (клас А та В за класифікацією Чайлда П'ю) корекції дози не потрібно. Застосування мемантину у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки не рекомендується.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого компонента препарату.

Побічні ефекти

Загальна частота небажаних явищ при застосуванні мемантину не відрізнялася від такої на тлі прийому плацебо, а явища зазвичай мали легкий або середній ступінь тяжкості.

Найбільш поширеними побічними ефектами, які частіше фіксувалися в групі мемантину, ніж у групі плацебо, були: запаморочення, головний біль, запор, сонливість і АГ.

При прийомі мемантину можливі такі побічні реакції.

Інфекції: грибкові захворювання.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку психіки: сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації (переважно відзначали у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Альцгеймера), психотичні реакції*.

З боку нервової системи: запаморочення, порушення рівноваги, порушення ходи, судомні напади.

З боку серця: серцева недостатність.

З боку судин: артеріальна гіпертензія, венозний тромбоз/тромбоемболізм.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку травної системи: запор, блювання, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників функції печінки, гепатит.

Загальні порушення: головний біль, підвищена стомлюваність.

Хвороба Альцгеймера асоціюється з депресією, суїцидальними ідеями та суїцидом. Про ці випадки також повідомлялося при застосуванні мемантину.

*Особливі повідомлення при медичному застосуванні.

Особливі вказівки

Слід бути обережними при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування NMDA-антагоністів, таких як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на ту саму систему рецепторів, як і мемантин, тому побічні ефекти (в основному пов'язані з ЦНС) можуть бути більш частими або більш вираженими.

Деякі фактори, що спричиняють підвищення pH сечі, можуть зумовити необхідність ретельного спостереження пацієнта. Зазначені фактори включають різкі зміни в режимі харчування, наприклад заміну багатого м'ясними стравами раціону на вегетаріанську, або інтенсивне застосування антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися внаслідок тубулярного ниркового ацидозу або тяжких інфекцій сечового тракту, спричинених Proteus bacteria.

За більшості клінічних досліджень пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда,та пацієнти з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III–IV ступеня згідно з класифікацією NYHA), а також неконтрольованою АГ, виключалися з учасників. Внаслідок цього є лише обмежені відповідні дані, а за пацієнтами з такими захворюваннями потрібне ретельне спостереження.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або порушеннями всмоктування глюкози-галактози не можна застосовувати.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Клінічних даних щодо впливу мемантину при застосуванні його під час вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного зростання при впливі концентрацій, ідентичних або дещо вище застосовуваних у людини. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків, зумовлених чіткою та очевидною необхідністю.

Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину в грудне молоко, проте це можливо з огляду на ліофільність субстанції. Жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Діти. Препарат не застосовувати у дітей у зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до важких форм зазвичай зумовлює погіршення здатності керувати автомобілем та працювати з механізмами. Більше того, мемантин незначно або помірно впливає на швидкість реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої ​​обережності при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами.

Взаємодія

Слід уникати одночасного застосування nmda-антагоністів (амантадин, кетамін або декстрометорфан) через ризик фармакотоксичного психозу. зазначені речовини впливають на ту саму систему рецепторів, що й мемантин, тому побічні ефекти (в основному пов'язані з цнс) можуть спостерігатися частіше або бути більш вираженими. є опубліковані дані про випадки можливого ризику при сумісному застосуванні мемантину та фенітоїну.

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів L-допи, дофамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів, як мемантин. Можливе зниження ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Одночасне призначення мемантину та спазмолітичних засобів, дантролену або баклофену може модифікувати їх ефекти, обумовити необхідність корекції доз.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин,які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, як і мемантин, також можуть взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення рівня вмісту в плазмі крові.

При сумісному прийомі мемантину з гідрохлортіазидом або будь-яким комбінованим препаратом, що містить гідрохлортіазид, можливе зниження рівня вмісту останнього в плазмі крові.

Відзначено окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) при застосуванні мемантину у пацієнтів, які приймають варфарин. Хоча причинний зв'язок не встановлено, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНО у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

Під час фармакокінетичних досліджень серед здорових пацієнтів істотних ефектів взаємодії мемантину з глибуридом/метформіном, донепезилом або галантаміном не виявлено.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавіновмісної монооксигенази, епоксидгідролази або сульфатіону.

Передозування

Досвід вивчення передозування обмежений.

Симптоми. Відносно значні передозування (200 та 105 мг/добу протягом 3 днів відповідно) були або пов'язані з симптомами втоми, слабкості та/або діареєю, або мали безсимптомний перебіг. При передозуванні в 140 мг або невстановленій дозі відмічені симптоми порушення з боку ЦНС (сплутаність свідомості, млявість, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації, розлади ходи) та/або шлунково-кишкові порушення (блювання та діарея).

Після перорального прийому 2000 мг мемантину у пацієнта розвинулися кома протягом 10 днів, пізніше – диплопія та збудження. Після симптоматичного лікування та плазмаферезу пацієнт одужав без наслідків.

В іншому випадку значного передозування після перорального прийому 400 мг мемантину у пацієнта розвинулися порушення з боку ЦНС у вигляді занепокоєння, психозу, зорових галюцинацій, судомної готовності, сонливості, ступору та втрати свідомості. Пацієнт видужав без наслідків.

Лікування. Симптоматичне, специфічного антидоту немає. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для виведення діючої речовини з організму, наприклад, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, методи підкислення реакції сечі, форсований діурез.

У разі надмірної загальної стимуляції ЦНС симптоматичні лікувальні заходи слід застосовувати з обережністю.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.