Глюкофаж табл. п/о 850мг №60

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. метформін - бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. знижує рівень глюкози в плазмі крові як натще, після прийому їжі. >

, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну здатність усіх відомих типів мембранних переносників глюкози (GLUT). Цей ефект був доведений при застосуванні терапевтичних доз у контрольованих середньо- або довгострокових клінічних дослідженнях: метформін знижує вміст загального холестерину, ЛПНГ та ТГ.

У ході клінічних досліджень при застосуванні метформіну маса тіла пацієнтів залишалася стабільною або помірно зменшувалася.

Фармакокінетика. Всмоктування. Після прийому метформіну час досягнення C _max становить близько 2,5 год. Біодоступність таблеток 500 або 800 мг становить близько 50-60% у здорових добровольців. Після прийому внутрішньо невсмокталася фракція виводиться з калом, вона становить 20-30%.

Після прийому внутрішньо абсорбція метформіну є насиченою та неповною. Передбачається, що фармакокінетика абсорбції метформіну є нелінійною. При застосуванні метформіну в рекомендованих дозах та режимах прийому стабільна концентрація в плазмі досягається протягом 24-48 годин і становить 1 мкг/мл. У контрольованих клінічних дослідженнях C _max метформіну в плазмі крові не перевищувала 5 мкг/мл навіть при застосуванні в максимальних дозах.

При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і злегка уповільнюється. Після прийому внутрішньо в дозі 850 мг відзначали зниження C _max у плазмі крові на 40%, зменшення AUC – на 25% та збільшення на 35 хв часу досягнення C_max у плазмі крові . Клінічна значимість цих змін невідома.

Розподіл. Зв'язування з білками плазми незначне. Метформін проникає у еритроцити. C _max у крові нижче, ніж така в плазмі крові, і досягається через той же час. Еритроцити, найімовірніше, є другою камерою розподілу. Середній обсяг розподілу (Vd) коливається в діапазоні 63-276 л.

Метаболізм. Метформін виводиться у незміненому вигляді із сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення. Нирковий кліренс метформіну становить 400 мл/хв. Це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому Т _½ становить близько 6,5 год. При порушенні функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно кліренсу креатиніну і тому Т _½ збільшується, що призводить до підвищення рівня метформіну в плазмі. крові.

Показання

Цукровий діабет II типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізичних навантажень, особливо у хворих з надмірною масою тіла;

• як монотерапія або комбінована терапія у поєднанні з іншими пероральними гіпоглікемізуючими засобами або разом з інсуліном для лікування дорослих;
• як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування дітей віком від 10 років та підлітків;
• зменшення вираженості ускладнень діабету у дорослих пацієнтів із цукровим діабетом II типу та надмірною масою тіла як препарат першої лінії при неефективності дієтотерапії.

Застосування

Дорослі

Монотерапія або комбінована терапія у поєднанні з іншими пероральними гіпоглікемізуючими засобами. Зазвичай початкова доза становить 500 або 850 мг (глюкофаж, таблетки, покриті плівковою оболонкою, по 500 мг або 850 мг) 2-3 рази на добу під час або після їди.

Через 10–15 днів проведеного лікування дозу необхідно коригувати згідно з результатами вимірювань рівня глюкози у плазмі крові.

Повільне підвищення дози сприяє зменшенню побічних ефектів з боку ШКТ.

При застосуванні у високих дозах (2000–3000 мг на добу) можливе заміщення кожних двох таблеток Глюкофаж, 500 мг на 1 таблетку Глюкофаж, 1000 мг.

Максимальна рекомендована доза становить 3000 мг на добу, розподілена на 3 прийоми.

У разі переходу з іншого протидіабетичного засобу, необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного засобу та призначити метформін, як зазначено вище.

Комбінована терапія у поєднанні з інсуліном. Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза становить 500 або 850 мг препарату Глюкофаж 2-3 рази на добу, тоді як дозу інсуліну підбирають згідно з результатами вимірювання рівня глюкози у крові.

Діти

Монотерапія або комбінована терапія у поєднанні з інсуліном. Препарат Глюкофаж застосовують у дітей віком від 10 років та підлітків.Зазвичай початкова доза становить 500 або 850 мг препарату Глюкофаж 1 раз на добу під час або після їди. Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно коригувати згідно з результатами визначення рівня глюкози у плазмі крові.

Повільне підвищення дози сприяє зменшенню побічних ефектів з боку ШКТ.

Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу, розподілена на 2–3 прийоми.

У пацієнтів похилого віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку слід проводити регулярно (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Пацієнти з нирковою недостатністю. Метформін можна застосовувати у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю, стадія IIIa (кліренс креатиніну 45-59 мл/хв або швидкість клубочкової фільтрації 45-59 мл/хв/1,73 м ²) тільки за відсутності інших умов , які можуть підвищити ризик розвитку лактоацидозу з наступною корекцією дози: початкова доза становить 500 або 850 мг метформіну гідрохлориду 1 раз на добу. Максимальна доза становить 1000 мг на добу і має бути розділена на 2 прийоми. Слід проводити ретельний моніторинг функції нирок (кожні 3-6 місяців).

Якщо кліренс креатиніну або швидкість клубочкової фільтрації знижується до 45 мл/хв або 45 мл/хв/1,73 м ² відповідно, необхідно негайно припинити застосування метформіну.

Протипоказання

Підвищена чутливість до метформіну або інших компонентів препарату;

• діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома;
• ниркова недостатність помірної (стадія IIIb) та тяжкого ступеня або порушення функції нирок (кліренс креатиніну 45 мл/хв або швидкість клубочкової фільтрації 45 мл/хв/1,73 м ²) ;
• гострі стани, перебіг яких пов'язаний із ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;
• захворювання, які можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність; дихальна недостатність; нещодавно перенесений інфаркт міокарда; шок;
• печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Побічні ефекти

Найчастішими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. ці симптоми здебільшого проходять самостійно. для запобігання виникненню зазначених побічних явищ рекомендується повільне підвищення дози та застосування добової дози препарату у 2–3 прийоми.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, 1/10), нечасто (≥1/1000, 1/100), рідко (≥1/10 000 та 1/1000), дуже рідко (1/10 000). У кожному класі системи органів побічні реакції зазначені у порядку зниження їхнього клінічного значення.

Обмін речовин: дуже рідко – лактоацидоз (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В ₁₂, що супроводжується зниженням його рівня в плазмі крові. Рекомендується враховувати таку можливу причину гіповітамінозу ₁₂, якщо у пацієнта виявлено мегалобластну анемію.

З боку нервової системи: часто — порушення смаку.

З боку системи травлення: дуже часто — порушення з боку системи травлення, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування та, як правило, спонтанно зникають. Для запобігання виникненню побічних явищ з боку травної системи рекомендується повільне підвищення дози та застосування препарату 2-3 рази на добу під час або після їди.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення показників функції печінки або гепатити, які повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – шкірні алергічні реакції, включаючи еритему, свербіж, кропив'янку.

Особливості застосування

Лактоацидоз - рідкісне, але тяжке метаболічне ускладнення (високий рівень летальності за відсутності невідкладного лікування), яке може виникнути як результат кумуляції метформіну. зареєстровані випадки виникнення лактоацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю або різким погіршенням функції нирок. необхідно бути обережними в тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад, у разі зневоднення (виражена діарея або блювання) або на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та нпвп. у разі виникнення зазначених загострень необхідно тимчасово припинити застосування метформіну.

Слід враховувати інші фактори ризику, щоб уникнути розвитку лактоацидозу: погано контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність або будь-який стан, пов'язаний з гіпоксією (декомпенсована серцева недостатність, гострий інфаркт див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Лактоацидоз може виявлятися у вигляді м'язових судом, порушення травлення, болі в животі та тяжкій астенії. Пацієнтам слід негайно повідомити лікаря про виникнення таких реакцій, особливо якщо раніше пацієнти добре переносили застосування метформіну.У разі необхідно тимчасово припинити застосування метформіну до з'ясування ситуації. Терапію метформіном слід відновлювати після оцінки співвідношення користь/ризик в індивідуальних випадках та оцінки функції нирок.

Діагностика. Лактоацидоз характеризується ацидозною задишкою, болем у животі та гіпотермією, надалі можливий розвиток коми. Діагностичні показники: лабораторне зниження рН крові, підвищення концентрації у плазмі крові лактату 5 ммоль/л, збільшення аніонного проміжку та співвідношення лактат/піруват. У разі розвитку лактоацидозу необхідно негайно госпіталізувати пацієнта (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ). Лікар повинен попередити пацієнтів про ризик розвитку та симптоми лактоацидозу.

Ниркова недостатність. Оскільки метформін виділяється нирками, перед початком та регулярно під час лікування метформіном необхідно перевіряти кліренс креатиніну (можна оцінити за рівнем креатиніну в плазмі крові за допомогою формули Кокрофта – Голта) або швидкість клубочкової фільтрації:

• пацієнтам з нормальною функцією нирок – не менше 1 разу на рік;
• пацієнтам із кліренсом креатиніну на нижній межі норми та пацієнтам похилого віку — не менше 2–4 разів на рік.

При кліренсі креатиніну 45 мл/хв (швидкість клубочкової фільтрації 45 мл/хв/1,73 м ² ) застосовувати метформін протипоказано (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Зниження функції нирок у пацієнтів похилого віку відзначають часто, її перебіг безсимптомний. Слід бути обережними при порушенні функції нирок, наприклад, при зневодненні або на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та нестероїдними протизапальними засобами. У таких випадках також рекомендується контролювати функцію нирок перед початком лікування метформіном.

Функція серця. Пацієнти з серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. У пацієнтів із стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам з гострою та нестабільною серцевою недостатністю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. В/в застосування рентгеноконтрастних засобів для радіологічних досліджень може призвести до ниркової недостатності і, як наслідок, до кумуляції метформіну та підвищення ризику розвитку лактоацидозу. У пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації 60 мл/хв/1,73 м ² застосування метформіну необхідно припинити до або під час проведення дослідження та не відновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. ВЗАЄМОДІЇ).

У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації 45–60 мл/хв/1,73 м ² ) застосування метформіну слід припинити за 48 год до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не відновлювати раніше ніж через 48 год після проведення дослідження, тільки після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. . ВЗАЄМОДІЯ.

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування метформіну за 48 годин до планового хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спинальною або перидуральною анестезією, і не поновлюватися раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування і лише якщо встановлено нормальну функцію нирок.

Діти. До початку лікування метформіном має бути підтверджено діагноз цукрового діабету II типу. За результатами однорічних контрольованих клінічних досліджень не виявлено впливу метформіну на ріст та статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних про дію метформіну на ріст та статевий дозрівання при більш тривалому застосуванні метформіну, тому рекомендується уважне спостереження за цими параметрами у дітей, які приймають метформін, особливо в період статевого дозрівання.

Діти віком від 10 до 12 років. За результатами контрольованих клінічних досліджень за участю 15 дітей віком 10-12 років ефективність та безпека застосування метформіну у цієї групи пацієнтів не відрізнялися від такої у дітей старшого віку та підлітків. Препарат слід призначати з обережністю дітям віком від 10 до 12 років.

Інші заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватись дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну пацієнтів.

Монотерапія метформіном не викликає гіпоглікемії, проте слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідами).

Застосування у період вагітності та годування груддю. Вагітність. Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний чи постійний) підвищує ризик розвитку вроджених аномалій та перинатальної летальності. Є обмежені дані щодо застосування метформіну у вагітних, які не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. Доклінічні дослідження не виявили негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона чи плода, пологи та післяпологовий розвиток. У разі планування вагітності, а також при настанні вагітності для лікування діабету, рекомендується застосовувати не метформін, а інсулін для підтримки рівня глюкози крові, максимально наближеного до нормального, для зниження ризику пороків плода.

Годування груддю. Метформін виводиться у грудне молоко, але у новонароджених/немовлят,побічних ефектів, що перебували на грудному вигодовуванні, не відзначали. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення про припинення грудного вигодовування необхідно приймати з урахуванням переваг годування груддю та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні доз 600 мг/кг/добу, які майже в 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини в розрахунку на площу поверхні тіла.

Діти. Препарат Глюкофаж застосовують для лікування дітей віком від 10 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Монотерапія метформіном не впливає на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи іншими механізмами, оскільки препарат не викликає гіпоглікемії. Однак слід бути обережним при застосуванні метформіну в комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін або меглітініди) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Взаємодія

Комбінації, які не рекомендовано застосовувати

Алкоголь. Гостра алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком розвитку лактоацидозу, особливо у випадках голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також печінкової недостатності. При лікуванні препаратом Глюкофаж слід уникати вживання алкоголю та прийому лікарських засобів, що містять спирт.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. В/в введення йодовмісних рентгеноконтрастних засобів може призвести до ниркової недостатності і, як наслідок, акумуляції метформіну та підвищення ризику розвитку лактоацидозу.

У пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації 60 мл/хв/1,73 м ² застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не відновлювати раніше ніж через 48 год після дослідження , тільки після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації 45–60 мл/хв/1,73 м ² ) застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю. Лікарські засоби, що мають гіперглікемізуючу дію (ГКС системної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхідно частіше контролювати рівень глюкози у крові,особливо на початку лікування. Під час та після припинення такої поєднаної терапії необхідно коригувати дозу Глюкофажу.

Діуретики, особливо петльові, можуть підвищувати ризик розвитку лактоацидозу внаслідок можливого зниження функції нирок.

Передозування

При застосуванні препарату в дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося, але в цьому випадку виникав лактоацидоз. значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть призвести до виникнення лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом і його слід лікувати у стаціонарі. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату та метформіну є гемодіаліз.

Умови зберігання

Не вимагає особливих умов зберігання.

UA/CVM/1116/0116