Фуросемід-Дарниця р-р д/ін. 10мг/мл амп. 2мл №10

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. фуросемід є петлевим діуретиком швидкої дії, який прояв відносно сильного і короткочасного діуретичного ефекту. місцях просвітів шляхом аніонотранспортного механізму. Діуретичний ефект розвивається в результаті інгібування реабсорбції натрію хлориду і збільшеної дистальної канальцевої секреції калію також підвищується виведення іонів кальцію та магнію. фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. при серцевій недостатності фуросемід призводить до гострого зменшення переднавантаження серця (шляхом звуження ємнісних венозних судин). цей ранній судинний ефект є простагландинопосереднім і передбачає адекватну функцію нирок з активацією ренін-ангіотензинової системи та неушкоджений синтез простагландинів. крім цього, завдяки властивому йому натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реактивність судин щодо катехоламінів, збільшену у хворих з аг.

Антигіпертензивна ефективність фуросеміду пояснюється збільшеною екскрецією натрію, зниженим об'ємом крові та зменшеною відповіддю гладких м'язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами або судинозвужувальними засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом 15 хв після внутрішньовенного введення дози лікарського засобу.

Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу відзначали у здорових добровольців, які отримували фуросемід у дозі 10–100 мг. Тривалість дії у здорових добровольців становить близько 3 годин після внутрішньовенного введення 20 мг фуросеміду.

У пацієнтів взаємозв'язок між концентраціями незв'язаного (вільного) фуросеміду всередині трубчастих органів (визначеними на основі швидкості екскреції фуросеміду з сечею) та натрійуретичним ефектом виражається у формі сигмовидної кривої з мінімальною ефективною швидкістю екскреції фуросемі1 /хв. Таким чином, безперервна внутрішньовенна інфузія фуросеміду є більш ефективною, ніж повторні болюсні ін'єкції. Понад те, крім певної болюсної дози лікарського засобу, немає значного збільшення вираженості ефекту. Ефект фуросеміду знижується,якщо відбувається зменшення тубулярної секреції або зв'язування лікарського засобу з альбуміном усередині канальців.

Фармакокінетика. Фуросемід швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Максимальний час абсорбції - 1-1,5 год. Абсорбція лікарського засобу свідчить про значну індивідуальну варіабельність.

Біодоступність фуросеміду у здорових добровольців становить близько 50-70% для таблеток. У пацієнтів на біодоступність лікарського засобу впливають різні фактори, включаючи наявні захворювання. Наприклад, при нефротичному синдромі біодоступність може знижуватись до 30%.

Прийом їжі одночасно з фуросемідом може впливати на абсорбцію фуросеміду.

Об'єм розподілу фуросеміду становить 0,1–0,2 л/кг маси тіла. Обсяг розподілу може бути вищим залежно від захворювання.

Фуросемід (більше 98%) утворює міцні сполуки з білками плазми, особливо з альбуміном.

Фуросемід виводиться головним чином у вигляді незміненого лікарського засобу шляхом секреції в проксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду - глюкуронід - становить 10-20% речовин, що містяться в сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями, ймовірно, шляхом біліарної секреції.

Фуросемід проникає у грудне молоко, через плацентарний бар'єр і повільно потрапляє до плода. Фуросемід визначається у плода або новонародженого в тих же концентраціях, що і у матері.

Захворювання нирок. При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнене, а T - подовжений; кінцевий T _½ може становити до 24 годин у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

При нефротичному синдромі знижені концентрації білків у плазмі крові призводять до підвищення концентрації незв'язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку, ефективність фуросеміду у цих пацієнтів знижена через зв'язування з інтратубулярним альбуміном та зниженою канальцевою секрецією.

Фуросемід погано піддається діалізу у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

Печінкова недостатність. При печінковій недостатності T _½ фуросеміду збільшується на 30-90%, головним чином завдяки більшому обсягу розподілу. У цій групі пацієнтів спостерігається широке розмаїття всіх фармакокінетичних параметрів.

Застійна серцева недостатність, тяжка артеріальна гіпертензія, пацієнти похилого віку. Через знижену функцію нирок у таких пацієнтів виведення фуросеміду сповільнене.

Недоношені та доношені немовлята. Залежно від рівня сформованості нирок виведення фуросеміду може бути сповільненим. Метаболізм лікарського засобу також зменшується,якщо у немовлят порушено здатність до глюкуронізації. Кінцевий T _½ триває менше 12 год у плода старше 33 тижнів після запліднення яйцеклітини. У немовлят віком старше 2 місяців кінцевий кліренс такий же, як у дорослих пацієнтів.

Показання

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).

Набряки при гострій застійній серцевій недостатності.

Набряки при хронічній нирковій недостатності.

ГСН, у тому числі у вагітних або під час пологів.

Набряки при захворюваннях печінки (у разі потреби для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону).

Гіпертонічний криз (як підтримуючий засіб).

Розчин для ін'єкцій — підтримка форсованого діурезу.

Застосування

Таблетки. режим дозування встановлює лікар індивідуально, залежно від виразності розладів водно-електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. препарат застосовують зазвичай натще.

Для дорослих максимальна сумарна добова доза Фуросеміду-Дарниця не повинна перевищувати 1500 мг.

Спеціальні рекомендації щодо дозування для дорослих

При набряках при хронічній застійній серцевій недостатності рекомендована початкова доза лікарського засобу для перорального прийому становить 40 мг на добу. У разі потреби можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується приймати денну дозу, розділену на 2 або 3 прийоми.

При набряках при хронічній нирковій недостатності слід обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це введення такої дози, яка призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (близько 280 ммоль Na ⁺ ). Рекомендована початкова добова доза для внутрішнього прийому становить 40-80 мг. У разі потреби можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальна добова доза може призначатися одноразово або поділятися на 2 прийоми. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, загальна добова пероральна доза становить 250–1500 мг.

При ГНН перед тим, як розпочати застосування фуросеміду, слід компенсувати гіповолемію, гіпотензію та суттєвий електролітний та кислотно-лужний дисбаланс. Рекомендується якнайшвидше здійснити перехід від внутрішньовенного введення на пероральний прийом.

При набряках при нефротичному синдромі рекомендована початкова доза для прийому внутрішньо становить 40-80 мг на добу. У разі потреби можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта.Загальна добова доза може призначатися одночасно або поділятися на кілька прийомів.

При набряках при захворюваннях печінки Фуросемід-Дарниця призначають як доповнення до терапії антагоністами альдостерону в тих випадках, коли застосування лише антагоністів альдостерону недостатньо. Для запобігання ускладненням, таким як ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу, дозу слід обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це призначення такої дози, що призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг. Початкова добова пероральна доза, що рекомендується, становить 40-80 мг. У разі потреби можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Добову дозу можна призначати одноразово або поділяти на кілька прийомів.

Препарат у цій лікарській формі призначати дітям з масою тіла 10 кг. Для дітей рекомендована доза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.

Розчин для ін'єкцій. Режим застосування встановлюється лікарем індивідуально, залежно від вираженості порушень водно-електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. У процесі застосування лікарського засобу слід коригувати показники водно-електролітного балансу з урахуванням діурезу та динаміки загального стану пацієнта.

Фуросемід призначають внутрішньовенно тільки в тому випадку, коли прийом внутрішньо недоцільний або неефективний (наприклад, при порушенні всмоктування в кишечнику) або у разі необхідності швидкого ефекту. При застосуванні внутрішньовенної терапії рекомендується якнайшвидший перехід на прийом лікарського засобу для перорального застосування.

Для досягнення оптимальної ефективності та пригнічення зустрічної регуляції в цілому надається перевага безперервній інфузії фуросеміду порівняно з повторними болюсними ін'єкціями.

У випадках, коли безперервна інфузія фуросеміду є недоцільною для подальшого лікування після введення однієї або декількох болюсних доз, надається перевага подальшій схемі лікування з призначенням низьких доз, які вводяться через короткі часові інтервали (близько 4 год), за порівняно з високими болюсними дозами, які вводять через великі проміжки часу.

Для дорослих рекомендована максимальна добова доза фуросеміду – 1500 мг.

Для дітей рекомендована доза фуросеміду для парентерального введення становить 1 мг/кг маси тіла, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.

Спеціальні рекомендації щодо дозування. Дозування для дорослих взагалі базується на використанні наведених нижче рекомендацій.

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності.Рекомендована початкова доза лікарського засобу становить 20-50 мг на добу. У разі потреби можна коригувати дозу відповідно до терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується приймати добову дозу, розподілену на 2 або 3 прийоми.

Набряки при гострій застійній серцевій недостатності. Рекомендована початкова доза лікарського засобу становить 20-40 мг на добу та призначається у вигляді болюсної ін'єкції. У разі потреби можна коригувати дозу, виходячи з терапевтичної відповіді пацієнта.

Набряки при хронічній нирковій недостатності. Натрійуретична дія фуросеміду залежить від певної кількості факторів, включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності та баланс натрію. Отже, неможливо точно передбачити ефективність дози. Пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю слід обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це застосування такої дози, яка призводить до добового зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (близько 280 ммоль Na ⁺ ).

У разі внутрішньовенного введення дозу фуросеміду можна визначати наступним чином: лікування починається з введення безперервної внутрішньовенної інфузії 0,1 мг протягом 1 хв, потім швидкість введення інфузії збільшується кожні півгодини залежно від відповіді пацієнта. .

При ГНН перед початком застосування фуросеміду слід компенсувати гіповолемію, гіпотензію та значний електролітний та кислотно-лужний дисбаланс.

Рекомендується якнайшвидше перейти від внутрішньовенного введення до перорального прийому.

Рекомендована початкова доза становить 40 мг і призначається у вигляді внутрішньовенної ін'єкції. Якщо призначення даної дози не призводить до бажаного збільшення виведення рідини, фуросемід можна призначати у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії, починаючи з введення 50-100 мг лікарського засобу за 1 годину. Набряки при захворюваннях печінки. Фуросемід призначають як доповнення до терапії антагоністами альдостерону у тих випадках, коли застосування лише антагоністів альдостерону недостатньо. Для запобігання ускладненням, таким як ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу, дозу слід обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це введення такої дози, яка призводить до добового зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг. Якщо внутрішньовенне введення є абсолютно необхідним, початкова разова доза становить 20-40 мг.

Гіпертензивний криз. Рекомендовану початкову дозу 20-40 мг призначають у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції. У разі потреби можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта.

Підтримка форсованого діурезу у разі отруєння. Фуросемід призначають внутрішньовенно додатково до введення інфузій електролітних розчинів.Доза залежить від терапевтичної відповіді на фуросемід. Втрату рідини та електролітів слід коригувати в період ініціювання та під час лікування. У разі отруєння кислотними чи лужними речовинами виведення рідини можна прискорити шляхом алкалізації чи окислення сечі відповідно.

Рекомендована початкова доза становить 20-40 мг і призначається внутрішньовенно.

Спеціальні рекомендації щодо застосування

В/в ін'єкція/інфузія: у разі внутрішньовенного введення фуросеміду необхідно призначати у вигляді повільної ін'єкції або інфузії зі швидкістю не більше 4 мг за 1 хв. Пацієнтам із вираженими порушеннями функції печінки (креатинін у плазмі крові 5 мг/дл) рекомендується проводити інфузію зі швидкістю не більше 2,5 мг за 1 хв.

В/м ін'єкція: призначення лікарського засобу у вигляді внутрішньом'язової ін'єкції слід обмежувати лише винятковими випадками, коли недоцільні прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення. Слід врахувати, що спосіб введення лікарського засобу у вигляді внутрішньом'язової ін'єкції не показаний для лікування гострих станів, таких як набряк легень.

Інфузію лікарського засобу Фуросемід-Дарниця не слід здійснювати разом з іншими лікарськими засобами!

Фуросемід-Дарниця є розчином з рН 8,8–9,8, що не має буферної ємності. Таким чином, активний компонент може випасти в осад при значеннях рівня рН 7. У разі розведення даного розчину слід звернути увагу на забезпечення рН розведеного розчину в межах від лужного до нейтрального.

0,9% розчин натрію хлориду можна застосовувати як розчинник. Рекомендується застосовувати розведені розчини якнайшвидше.

Протипоказання

Гіперчутливість до фуросеміду або інших компонентів, що входять до складу лікарського засобу. у пацієнтів з алергією на сульфаніламіди (наприклад на сульфонамідні антибіотики або сульфонілсечовину) може виявитися перехресна чутливість до фуросеміду.

Гіповолемія чи зневоднення організму.

Ниркова недостатність у вигляді анурії, якщо не виявлена ​​терапевтична відповідь на фуросемід.

Ниркова недостатність внаслідок отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними лікарськими засобами.

Тяжка гіпокаліємія.

Тяжка гіпонатріємія.

Прекоматозний або коматозний стан, що асоціюється з печінковою енцефалопатією.

Побічні ефекти

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: порушення слуху, що зазвичай проходять, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад при нефротичному синдромі) та/або у разі занадто швидкого внутрішньовенного введення фуросеміду. повідомлялося про випадки глухоти, іноді незворотної після перорального прийому або введення фуросеміду. дзвін у вухах.

З боку системи травлення: нудота, блювання, діарея, гострий панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестаз, підвищення рівнів трансаміназ.

З боку нирок та сечовивідної системи: тубуло-інтерстиціальний нефрит, збільшення об'єму сечі, підвищення рівня натрію в сечі, підвищення рівня хлору в сечі, затримка сечі (у пацієнтів з частковою обструкцією відтоку сечі), нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених немовлят, ниркова недостатність.

З боку обміну речовин, метаболізму: порушення електролітного балансу (у тому числі з клінічними проявами), зневоднення та гіповолемія, особливо у пацієнтів похилого віку, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз, підвищення рівня ТГ, ХС, креатиніну, сечової кислоти в крові, напади подагри, підвищення рівня сечовини в крові, зниження толерантності до глюкози, перебіг цукрового діабету може перейти з латентної форми у виражену псевдосиндром Бартера на тлі неправильного та/або тривалого застосування фуросеміду.

З боку нервової системи: парестезії, печінкова енцефалопатія у пацієнтів з гепатоцелюлярною недостатністю.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, у тому числі ортостатична, васкуліт, тромбоз.

З боку крові та лімфатичної системи: гемоконцентрація, тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія, агранулоцитоз, апластична або гемолітична анемія.

З боку імунної системи: важкі анафілактичні та анафілактоїдні реакції (зокрема, що супроводжуються шоком).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, кропив'янка, висипання, бульозний дерматит, мультиформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакції фоточутливості, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, остри DRESS-синдром (медикаментозний висип з еозинофілією та системною симптоматикою).

Загальні порушення та реакції у місці введення: підвищення температури тіла, місцеві реакції, наприклад, біль після ін'єкції.

Вроджені та спадкові/генетичні порушення: підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, якщо фуросемід призначати недоношеним немовлятам протягом перших днів життя.

Особливості застосування

Під час лікування фуросемідом необхідно забезпечити постійний відтік сечі. Пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі вимагають пильної уваги, особливо на початкових етапах лікування.

Лікування із застосуванням фуросеміду потребує регулярного медичного спостереження. Необхідно особливо ретельний моніторинг:

— хворих з артеріальною гіпотензією;

- пацієнтів,які потрапляють до групи особливого ризику внаслідок значного зниження артеріального тиску, наприклад, пацієнтів з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, які живлять головний мозок;

- пацієнтів з латентною або вираженою формою цукрового діабету;

- хворих на подагру;

— пацієнтів із гепаторенальним синдромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється з тяжкими захворюваннями печінки;

— пацієнтів з гіпопротеїнемією, що асоціюється з нефротичним синдромом (ефект фуросеміду може послаблюватися одночасно з потенціюванням ототоксичності). Необхідне обережне титрування дози;

— недоношених немовлят (можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу); потрібні моніторинг функції нирок та ультрасонографія нирок.

Регулярний моніторинг натрію, калію та креатиніну в плазмі крові рекомендується під час терапії фуросемідом. Особливо ретельний моніторинг потрібний пацієнтам групи високого ризику розвитку електролітних дисбалансів або у разі значної додаткової втрати рідини (наприклад, внаслідок блювання, діареї або інтенсивного виділення поту). Гіповолемію або зневоднення організму, а також будь-які суттєві порушення електролітного та кислотно-лужного балансу слід відкоригувати. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапії фуросемідом.

На розвиток порушень електролітного балансу впливають такі фактори, як існуючі захворювання (наприклад цироз печінки, серцева недостатність), одночасне застосування лікарських засобів та харчування. Наприклад, внаслідок блювання або діареї може виникнути нестача калію.

При застосуванні фуросеміду доцільно рекомендувати пацієнтові вживати їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам'ятати, що при застосуванні фуросеміду може виникнути потреба у медикаментозній компенсації дефіциту калію.

Одночасне застосування з рисперидоном. У плацебо-контрольованих дослідженнях рисперидону за участю пацієнтів похилого віку зі слабоумством більш високий рівень летальності спостерігався у пацієнтів, які отримували одночасно фуросемід і рисперидон, порівняно з пацієнтами, які отримували тільки рисперидон або фуросемід.

Слід дотримуватись обережності та ретельно зважувати ризики та користь, перш ніж прийняти рішення про застосування такої комбінації або одночасного лікування із застосуванням інших потужних діуретиків. Слід уникати зневоднення.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Вагітність.Фуросемід проникає крізь плацентарний бар'єр. Його не слід призначати під час вагітності.

Період годування груддю. Фуросемід проникає у грудне молоко і може пригнічувати лактацію. Жінкам слід припинити годування груддю під час лікування фуросемідом.

Діти. Для дітей дозу слід знижувати відповідно до маси тіла (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Для дітей, які не можуть приймати лікарську форму для перорального застосування, наприклад, недоношених та новонароджених, слід розглядати можливість застосування форми для парентерального введення.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Деякі побічні ефекти (наприклад, несподіване значне зниження АТ) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції, тому на період лікування слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами.

Взаємодія

Комбінації, які не рекомендуються. в окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити припливи, підвищене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення пекла та тахікардію. тому не рекомендується одночасне застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Фуросемід може посилювати ототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до пошкодження, що має незворотний характер, ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно з фуросемідом.

Комбінації, що вимагають застосування запобіжних заходів. У разі одночасного застосування цисплатину та фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Крім цього, може посилюватися нефротоксичність цисплатину, якщо фуросемід не призначають у низьких дозах (наприклад 40 мг пацієнтам з нормальною функцією нирок) та позитивним балансом рідини, коли лікарський засіб застосовують для досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином.

Фуросемід зменшує виведення солей літію і може призводити до підвищення рівня літію в плазмі крові, результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи більш високий ризик виникнення кардіотоксичного та нейротоксичного ефектів літію. Таким чином, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня літію у пацієнтів, які отримують цю комбіновану терапію.

У пацієнтів, які отримують діуретики, можуть відзначати тяжку артеріальну гіпотензію та погіршення функції нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосуванні інгібітору АПФ або антагоніста рецептора ангіотензину II, або при першому застосуванні цих лікарських засобів у підвищеній дозі. . Необхідно вирішити, чи слід тимчасово припинити застосування фуросеміду,або хоча б зменшити дозу фуросеміду за 3 дні до початку лікування, підвищити дозу інгібітору АПФ або антагоніста рецептора ангіотензину II.

Рисперидон: слід бути обережним і ретельно зважувати ризик і користь перед прийняттям рішення про проведення комбінованої терапії або одночасного застосування з фуросемідом або іншими потужними діуретиками.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, може зменшувати вираженість дії фуросеміду. У пацієнтів із зневодненням організму або гіповолемією нестероїдні протизапальні засоби можуть призвести до гострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може підвищуватись токсичність саліцилату.

Зниження ефективності фуросеміду може виникнути після поєднаного застосування з фенітоїном.

Застосування кортикостероїдів, карбеноксолону, кореня солодки у високих дозах та тривале застосування проносних засобів може підвищити ризик розвитку гіпокаліємії.

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність деяких інших лікарських засобів (наприклад, препаратів дигіталісу та лікарських засобів, що викликають синдром подовження інтервалу QT).

Якщо антигіпертензивні лікарські засоби, діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати АТ, застосовувати одночасно з фуросемідом, слід очікувати ще більшого зниження АТ.

Пробенецид, метотрексат та інші лікарські засоби, такі, як і фуросемід, зазнають значної канальцевої секреції у нирках, можуть знижувати ефективність фуросеміду. І навпаки, фуросемід може зменшувати виділення цих лікарських засобів нирками. Проведення лікування із застосуванням високих доз (зокрема як фуросеміду, так і інших лікарських засобів) може призвести до підвищення їх рівнів у сироватці крові та ризику розвитку побічних ефектів, спричинених фуросемідом або застосовуваною супутньою терапією.

Можливо знижуватися ефективність протидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, які мають властивість підвищувати АТ (наприклад епінефрину, норепінефрину). Може посилюватися дія курареподібних міорелаксантів або теофіліну.

Можливе посилення шкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушення функції нирок може розвинутись у пацієнтів, які отримують терапію фуросемідом та високі дози окремих цефалоспоринів.

Одночасне застосування циклоспорину А та фуросеміду асоціюється з підвищеним ризиком виникнення подагричного артриту, вторинного щодо гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, та порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином.

У пацієнтів,які відносяться до групи високого ризику нефропатії в результаті терапії радіоконтрастними речовинами, при лікуванні фуросемідом зафіксована велика частота погіршення функції нирок після отримання радіоконтрастних речовин у порівнянні з такою у пацієнтів групи високого ризику, яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію до призначення радіоконтрастних речовин.

Передозування

Симптоми: клінічна картина гострого або хронічного передозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втрати електролітів і рідини і включає такі ознаки, як гіповолемія, зневоднення організму, гемоконцентрація, серцеві аритмії ( включаючи av-блокаду та фібриляцію шлуночків). до симптомів цих порушень відносяться тяжка артеріальна гіпотензія (прогресуюча до шоку), опн, тромбоз, маячня, периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

Лікування: специфічних антидотів фуросеміду немає. Терапія – симптоматична.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. розчин для ін'єкцій не заморожувати.