Есциталопрам-Тева табл. п/о 20мг №28

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. есциталопрам-тева є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну ( -нт) з високою спорідненістю до первинної ділянки зв'язування. ₁ -, 5-HT ₂ -, допамінові D ₁ - і D ₂ -рецептори, α ₁ -, α ₂ -, β-адренергічні рецептори, гістамінові H ₁ -, мускаринові, холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори. Пригнічення зворотного захоплення 5-НТ серотоніну є лише ймовірним механізмом дії, який здатний пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму. Фармакокінетика. Середній час досягнення C _max становить близько 4 год. Абсолютна біодоступність есциталопраму - близько 80%.

Уявний обсяг розподілу (Vd, β/F) після перорального застосування становить 12–26 л/кг маси тіла. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми крові – менше 80%.

Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Обидва вони біологічно активні. Азот також може окислюватися у формі N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28–31 та 5% концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою CYP 2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP 3A4 та CYP 2D6.

T _½ після багаторазового застосування становить близько 30 год. Плазмовий кліренс при пероральному застосуванні – 0,6 л/хв. У основних метаболітів есциталопраму T _½ більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виділяються печінкою (метаболічний шлях) та нирками. Більшість виводиться як метаболітів із сечею.

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно за 1 тиж. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається за добової дози 10 мг.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років). В осіб похилого віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровообігу,розраховане за допомогою фармакокінетичного показника AUC у осіб похилого віку на 50% вище, ніж у молодих здорових добровольців.

Недостатність функції печінки. У пацієнтів з помірною або легкою печінковою недостатністю (за критеріями А та В Чайлда — П'ю) T _½ есциталопраму збільшувався майже вдвічі, і експозиція — на 60% вище, ніж у осіб із нормальною функцією печінки.

Ослаблення функції нирок. У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну — 10–53 мл/хв) відзначалося збільшення T рацематного циталопраму та незначне збільшення експозиції. Концентрацію метаболітів у плазмі крові не досліджували, але можна припустити її підвищення.

При недостатній активності ізоферменту CYP 2C19 відзначали подвійну концентрацію в плазмі крові порівняно з нормальним метаболізмом есциталопраму.

При недостатності ферменту CYP 2D6 істотних змін експозиції не виявлено.

Показання

Великі депресивні епізоди;панічні розлади з/без агорафобії;соціальні тривожні розлади (соціальна фобія);генералізоване тривожне розлад;обсесивно-компульсивні розлади (окр).

Застосування

Безпечне застосування дози більше 20 мг не було продемонстровано.

Есциталопрам-Тева призначають внутрішньо 1 раз на добу незалежно від їди.

Великі депресивні епізоди. Зазвичай призначають 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до максимальної - 20 мг на добу. Антидепресантний ефект, як правило, розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Після зникнення симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще щонайменше 6 місяців для закріплення досягнутого ефекту.

Панічні розлади з/без агорафобії. У 1-й тиждень лікування рекомендується доза 5 мг на добу, потім її підвищують до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу надалі можна збільшувати до максимальної - 20 мг на добу.

Максимальний терапевтичний ефект досягається за 3 міс. Терапія триває кілька місяців.

Соціальний тривожний розлад. Зазвичай призначають у дозі 10 мг один раз на добу. Зменшення симптомів, як правило, досягається протягом 2-4 тижнів. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу надалі можна знизити до 5 мг на добу або підвищити до максимальної – 20 мг на добу. Оскільки соціальний тривожний розлад є хронічним захворюванням, для закріплення досягнутого ефекту мінімальна рекомендована тривалість лікування становить 12 тижнів. Для попередження рецидивів захворювання препарат можна призначати протягом 6 місяців залежно від індивідуальної реакції пацієнтів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування.

Соціальний тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором'язливістю. Фармакотерапія показана виключно для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини. Ефективність такого лікування, порівняно з когнітивною поведінковою терапією, не досліджували. Фармакотерапія має бути частиною загальної терапевтичної стратегії.

Генералізований тривожний розлад. Рекомендована початкова доза – 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу надалі можна збільшити до максимальної - 20 мг на добу. Рекомендується продовжувати лікування протягом 3 місяців. Дозволяється тривале призначення препарату (6 місяців) у дозі 20 мг на добу з метою попередження рецидивів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування.

Обсесивно-компульсивний розлад (ГКР). Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена до 20 мг на добу. ОКР - хронічне захворювання, лікування слід продовжувати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або більше.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Початкова доза – 5 мг на добу. Залежно від відповіді конкретного пацієнта, дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Призначають найменшу ефективну дозу.

Ефективність Есциталопрама-Тева при соціальному тривожному розладі не досліджували серед пацієнтів похилого віку.

Порушення функції нирок. Пацієнтам із помірною та слабкою нирковою недостатністю корекції дози не потрібно. Пацієнтам із тяжким погіршенням функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв) препарат слід призначати з обережністю.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з помірною та слабкою печінковою недостатністю рекомендована початкова доза у перші 2 тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу надалі можна збільшити до 10 мг на добу. При серйозній печінковій недостатності необхідні обережність у призначенні та ретельне титрування дози.

Знижена активність ізоферменту CYP 2C19. Для пацієнтів із відомою слабкою активністю ізоферменту CYP 2C19 рекомендована початкова доза Есциталопраму-Тева у перші 2 тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу надалі можна збільшити до 10 мг на добу.

Симптоми відміни після припинення лікування. Слід уникати різкого припинення прийому препарату. Дозу есциталопраму поступово знижують з інтервалами в 1–2 тижні для запобігання реакціям відміни. Якщо під час поступового зниження дози симптоми непереносимості, можна відновити попередню дозу. Надалі лікар може продовжити зниження дози,але поступово.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компонента препарату.

Поєднане лікування неселективними незворотними інгібіторами МАО у зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому, що виявляється збудженням, тремором, гіпертермією.

Комбіноване лікування із застосуванням есциталопраму та оборотних інгібіторів МАО типу А (наприклад моклобеміду) або оборотних неселективних інгібіторів МАО (лінезолід) також протипоказане у зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому. Якщо відомо про наявність у пацієнта подовження інтервалу QT або вродженого синдрому подовження QT, препарат протипоказано застосовувати разом із лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT. Одночасне лікування пімозидом.

Побічні ефекти

Побічні реакції частіше виникають у 1-й та 2-й тиждень лікування і надалі стають менш інтенсивними, а їх частота знижується при продовженні лікування.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи: порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку харчування та обміну речовин: зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гіпонатріємія, анорексія ¹.

З боку психіки: тривога, страх, занепокоєння, дисфорія, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок, скрегіт зубами під час сну, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості, агресія , деперсоналізація, галюцинації, манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка ².

З боку нервової системи: головний біль, безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор, порушення смаку, порушення сну, непритомність, серотоніновий синдром, дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторне занепокоєння/акатизія ¹ .

З боку органу зору: мідріаз, затуманювання зору.

З боку органу слуху: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, шлуночкова аритмія, включаючи аритмію torsade de pointes, подовження інтервалу QT на ЕКГ, ортостатична гіпотензія.

Респіраторні порушення: синусити, позіхання, носова кровотеча.

З боку травної системи: нудота, діарея, запор, блювання, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі (у тому числі ректальні).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: посилене потовиділення,висипання на шкірі, облисіння, кропив'янка, свербіж, синці, набряки.

Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: галакторея; у чоловіків: розлади еякуляції, пріапізм, імпотенція; у жінок: метрорагія, менорагія.

Загальні порушення: втома, пірексія, набряк.

¹ Про ці побічні реакції повідомлялося для терапевтичного класу препаратів селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) в цілому.

² Випадки суїцидального мислення або поведінки відзначали як при терапії есциталопрамом, так і відразу після припинення лікування.

Протягом постмаркетингового періоду відзначали випадки подовження інтервалу QT, зокрема веретеноподібної аритмії, переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або попередньо існуючим подовженням інтервалу QT або іншими серцевими захворюваннями.

Класспецифічні ефекти СІОЗС: в епідеміологічних дослідженнях, проведених в основному за участю пацієнтів віком ≥50 років, встановлено підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІОЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм цього явища невідомий.

Симптоми скасування при раптовому припиненні прийому. Припинення лікування СІЗЗЗ (особливо раптове) зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні порушення (у тому числі парестезії та відчуття удару струмом), розлади сну (у тому числі безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищений потовиділення, головний біль, діарея тахікардія, емоційна лабільність, дратівливість та порушення зору, які згідно з повідомленнями були найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми легкі або середнього ступеня тяжкості і є тимчасовими, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими та/або тривалими. Тому рекомендується поступове припинення прийому есциталопраму шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або кількох місяців, залежно від стану пацієнта.

Особливі вказівки

Наступні особливі попередження та застереження поширюються на весь терапевтичний клас сіозс.

Парадоксальна тривога. У деяких пацієнтів з панічним розладом на початку лікування антидепресантами можуть відзначати збільшення симптомів тривоги. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом перших 2 тижнів лікування. Щоб зменшити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується призначати низькі початкові дози препарату.

Судомні напади. Застосування есциталопраму необхідно припинити,якщо у пацієнта розвинувся судомний напад уперше або напади частішають (у пацієнтів із встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією потрібне ретельне спостереження.

Манія. СІЗЗС необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі у пацієнта маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет. У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль. Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може вимагати корекції.

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїциду, суїцидальних думок та заподіяння собі шкоди (суїцидальні дії). Цей ризик зберігається до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не досягатися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які перебувають на терапії антидепресантами. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватись на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, при яких застосовують Есциталопрам-Тева, також можуть бути пов'язані з підвищенням ризику суїцидальних дій. Крім цього, дані стану можуть супроводжуватись великим депресивним розладом. Подібної обережності необхідно дотримуватись і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного розвитку великого депресивного розладу.

Через високий ризик суїцидальних думок та дій під час лікування необхідно ретельне спостереження пацієнтів із суїцидальними думками чи поведінкою в анамнезі або зі значним рівнем суїцидального мислення до початку лікування. Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням пацієнтів, особливо з підвищеним ризиком, зокрема, на початку лікування та після зміни дози. Пацієнтів (та осіб, які їх доглядають) необхідно попередити про необхідність контролю за проявом подібних дій та звернення за невідкладною допомогою при виникненні відповідних симптомів.

Акатизія та психомоторне збудження. Застосування СІЗЗС/СІЗЗЗ та норадреналіну пов'язане з розвитком акатизії — стану, що характеризується неприємним виснажливим відчуттям занепокоєння та необхідності рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Таке положення найімовірніше може виникати протягом перших кількох тижнів лікування. Підвищення дози може пошкодити пацієнтам, які мають такі симптоми.

Гіпонатріємія. Під час застосування СІЗЗС повідомлялося про окремі випадки гіпонатріємії, ймовірно, спричиненої порушеннями секреції антидіуретичного гормону (SIADH), яка зазвичай зникала після відміни терапії.Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із груп ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне застосування лікарських засобів із гіпонатріємічними властивостями).

Крововиливи. При прийомі СІОЗС можливі шкірні крововиливи, екхімози та пурпура. Необхідно з обережністю застосовувати СІЗЗС у пацієнтів, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та Н) ністю до кровотеч.

Електросудомна терапія (ЕСТ). Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗЗ та проведення ЕСТ обмежений, тому рекомендується бути обережними.

Реверсивні, селективні інгібітори МАО типу А. Комбінувати есциталопрам та інгібітори МАО типу А протипоказано через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром. Необхідна обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол та триптофан.

Повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому в поодиноких випадках у пацієнтів, які приймали СІЗЗС одночасно з серотонінергічними лікарськими засобами. Ознаками початку розвитку цього стану можуть бути такі симптоми, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом есциталопраму та розпочати симптоматичне лікування.

Звіробій. Одночасне застосування СІЗЗЗ та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може підвищувати частоту розвитку побічних дій.

Коронарна хвороба серця. Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні пацієнтів із коронарною хворобою серця.

Симптоми скасування. При припиненні лікування (особливо раптовому) зазвичай виникають симптоми відміни. Під час клінічних досліджень побічні дії, пов'язані з припиненням лікування, відзначали приблизно у 25% пацієнтів групи есциталопраму та у 15% пацієнтів групи плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни залежить від кількох факторів, зокрема від тривалості терапії, дози та поступовості зниження дози. Запаморочення, сенсорні порушення (у тому числі парестезії та відчуття удару струмом), розлади сну (у тому числі безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищений потовиділення, головний біль, діарея тахікардія, емоційна нестабільність, дратівливість та порушення зору відзначали як найчастіші реакції. Зазвичай ці симптоми є легкими або помірними по тяжкості та минущими,однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими та/або тривалими. Таким чином, рекомендується поступово припиняти застосування есциталопраму шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або кількох місяців, залежно від стану пацієнта.

Подовження інтервалу QT. Встановлено, що есциталопрам викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. Протягом постмаркетингового періоду повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT, зокрема веретеноподібної аритмії, переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або подовженням інтервалу QT, що раніше існувало, або іншими серцевими захворюваннями.

Рекомендується з обережністю застосовувати у пацієнтів із значною брадикардією або нещодавно перенесеним гострим інфарктом міокарда або некомпенсованою серцевою недостатністю.

Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик виникнення злоякісних аритмій, і їх слід коригувати до початку лікування есциталопрамом.

При лікуванні пацієнтів із стабільним серцевим захворюванням до початку лікування слід переглянути ЕКГ.

Якщо під час лікування есциталопрамом виникають ознаки серцевої аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.

Під час лікування есциталопрамом не слід вживати алкогольні напої.

Закритокутова глаукома. СІЗЗЗ, у тому числі есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, викликаючи мідріаз. У свою чергу, розширення зіниці може викликати звуження кута ока і, як наслідок, підвищувати внутрішньоочний тиск і провокувати розвиток закритокутової глаукоми, особливо у схильних до неї пацієнтів. Тому есциталопрам слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дані щодо застосування есциталопраму при вагітності обмежені. Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх недоліків та переваг чітко доведено необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам у період вагітності, особливо у III триместр.

Застосування препарату під час вагітності не повинно припинятися раптово.

Зафіксовано такі порушення у новонароджених, матері яких приймали СІОЗС/СІОЗС та норадреналін на кінцевих термінах вагітності: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури тіла, труднощі ссання, блювання, гіпоглікемія, АГ, артеріальна гіпотензія, гіперрефлекси, тремор, нервове збудження, дратівливість, сонливість, постійний плач, млявість та труднощі засинання. Ці порушення можуть бути проявом серотонінергічних ефектів або синдрому відміни.Найчастіше ускладнення починалися відразу чи за короткий час (24 год) після пологів.

Повідомлялося, що застосування СІЗЗС у вагітних може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених.

Годування груддю. Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, під час лікування не рекомендується годування груддю.

Фертильність. Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людей свідчать, що вплив на якість сперми є оборотним. Впливу на фертильність людини досі не відзначено.

Діти. Антидепресанти протипоказані на лікування дітей. Суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та думки) і ворожість (переважно агресія, схильність до конфронтації та гнів) частіше відзначали у дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, ніж у тих, хто приймав плацебо. Якщо клінічна ситуація все ж таки вимагає призначення такого лікування, пацієнта необхідно ретельно спостерігати для своєчасного виявлення суїцидальних симптомів.

Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей та підлітків щодо зростання, статевого дозрівання та когнітивного та поведінкового розвитку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Хоча Есциталопрам-Тева має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами, але, як і у разі застосування інших психотропних засобів, пацієнтів слід попередити про потенційний ризик негативного впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Взаємодія

Фармакодинамічні взаємодії.

Комбінації, призначення яких протипоказане.

Подовження інтервалу QT. Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму у комбінації з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, не проводилися. Не можна виключати загальний ефект есциталопраму та цих лікарських засобів. Тому одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні препарати класу IA та III, антипсихотики (похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні препарати (наприклад, спарфлоксацин, мокси у вступ, пентамідин, протималярійні засоби, зокрема галофантрин), певні антигістамінні препарати (астемізол, мізоластин), протипоказано.

Неселективні інгібітори МАО. Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС у поєднанні з неселективними необоротними інгібіторами МАО, та у пацієнтів,які нещодавно припинили приймати СІЗЗС і перейшли на терапію подібними інгібіторами МАО. Іноді у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром. Сполучене застосування есциталопраму з неселективними незворотними інгібіторами МАО протипоказане. Лікування есциталопрамом можна починати не раніше, ніж через 14 днів після останнього застосування незворотного інгібітора МАО. У свою чергу лікування інгібіторами МАО можна починати тільки через 7 днів після закінчення лікування есциталопрамом.

Антибіотик лінезолід не рекомендується призначати пацієнтам, які отримують терапію есциталопрамом. Якщо така комбінація вкрай необхідна, лікування починають у мінімальній дозі рекомендованої з обов'язковим ретельним клінічним моніторингом.

Одночасне застосування есциталопраму з оборотним селективним МАО-А (моклобемідом) не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому. Якщо така комбінація вкрай необхідна, лікування починають у мінімальній дозі рекомендованої з обов'язковим ретельним клінічним моніторингом. Лікування есциталопрамом можна починати не раніше ніж через 1 діб після припинення прийому оборотного інгібітора МАО моклобеміду.

Через ризик розвитку серотонінового синдрому необхідна обережність при сумісному застосуванні есциталопраму з селегіліном (необоротний інгібітор МАО типу В). Для одночасного застосування з рацемічним циталопрамом безпечними є дози селегініна до 10 мг на добу.

Комбінації, які потребують обережності

Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне застосування з серотонінергічними препаратами (наприклад, суматриптаном, іншими триптанами, трамадолом, окситриптаном і триптофаном) може викликати серотоніновий синдром.

Лікарські засоби, що знижують поріг судомної готовності. СІЗЗЗ здатні знижувати поріг судомної готовності. Необхідна обережність при одночасному призначенні есциталопраму з іншими препаратами, які можуть знижувати цей поріг (наприклад, антидепресанти (трициклічні, СІОЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени та бутирофенони), мефлохін, бупропріон і трамадол).

Літій, триптофан. Оскільки зафіксовані випадки посилення серотонінергічних ефектів при застосуванні СІОЗС у комбінації з літієм або триптофаном, рекомендується бути обережним при одночасному призначенні есциталопраму з цими препаратами. При цьому обов'язково слід проводити регулярний моніторинг рівня літію та триптофану.

Звіробій. Одночасне застосування есциталопраму та рослинних препаратів із вмістом звіробою (Hypericum perforatum) може підвищувати частоту розвитку побічних реакцій. Тому не слід одночасно призначати есциталопрам та препарати, що містять звіробій.

Антикоагулянти та препарати, що впливають на згортання крові. Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів, що паралельно приймають антикоагулянти, препарати,що впливають на функцію тромбоцитів, зокрема нестероїдні протизапальні засоби, ацетилсаліцилову кислоту, дипіридамол, тіклопідин або інші засоби (наприклад атипові антипсихотики, фенотіазини, трициклічні депресанти), які можуть підвищувати ризик кровотечі.

Етанол. Есциталопрам-ТЕВА не має фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з етанолом, але, як і у разі застосування інших психотропних лікарських засобів, одночасне застосування есциталопраму з препаратами, що містять етанол, не рекомендується.

Лікарські засоби, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію. Необхідна обережність при одночасному застосуванні лікарських засобів, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки це підвищує ризик злоякісних аритмій.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму. Метаболізм есциталопраму відбувається головним чином за участю CYP 2C19, але в метаболізмі також задіяні CYP 3A4 та CYP 2D6, хоча й меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається ізофермент CYP 2D6.

Поєднане застосування есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP 2C19) викликало помірне підвищення (приблизно на 50%) концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Одночасне застосування есциталопраму та циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) викликає помірне підвищення (приблизно на 70%) концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Таким чином, необхідно з обережністю призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохрому CYP 2C19 (наприклад, омепразолом, езомепразолом, флувоксаміном, лансопразолом, тіклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні з вказаними вище препаратами моніторинг побічних ефектів може викликати необхідність зниження дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів. Есциталопрам є інгібітором ферменту CYP 2D6. Необхідна обережність при призначенні есциталопраму одночасно з препаратами, метаболізм яких відбувається за участю цього ферменту, а також з препаратами, що мають низький терапевтичний індекс, наприклад, флекаїнідом, пропафеноном, метопрололом (який застосовують при серцевій недостатності), або з лікарськими засобами, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються за участю CYP 2D6, наприклад антидепресантами - дезіпрамін, кломіпрамін і нортриптіліном; антипсихотичними препаратами – рисперидоном, тіоридазином або галоперидолом. У цих випадках може знадобитися корекція дози.

Одночасне застосування з дезіпраміном (основний метаболіт іміпраміну) або метопрололом призводить до дворазового підвищення плазмових рівнів двох субстратів CYP 2D6. Есциталопрам викликає слабке пригнічення CYP 2C19.Тому рекомендується обережність при одночасному застосуванні лікарських препаратів, метаболізм яких відбувається за участю CYP 2C19.

Передозування

Дані про передозування есциталопраму обмежені. в більшості випадків симптоми були відсутні або були слабко вираженими. при передозуванні есциталопраму про летальні випадки повідомлялося рідко. у більшості таких випадків відзначали супутнє передозування інших препаратів. дози есциталопраму 400–800 мг не викликали розвитку тяжких симптомів.

Симптоми, про які повідомлялося при передозуванні есциталопраму, загалом стосувалися ЦНС (від запаморочення, тремору, ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), ШКТ (блювання, нудота), серцево-судинної системи ( артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT і аритмія), а також балансу електролітів та рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування. Специфічного антидоту немає. Підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, адекватна оксигенація та респіраторна функція. Промивання шлунка, яке слід провести якнайшвидше після перорального прийому препарату, та застосування активованого вугілля. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та основних показників стану організму у поєднанні із загальними симптоматичними підтримуючими заходами.

У разі передозування рекомендується ЕКГ-моніторинг у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю/брадіаритмією, у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які подовжують інтервал QT, або у пацієнтів з порушенням метаболізму, наприклад при печінковій недостатності.

Умови зберігання

При температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи.