Коріол табл. 12,5мг №28

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. карведилол — неселективний блокатор β-адренорецепторів з вазодилатуючою дією. він також має антиоксидантні та антипроти.

Активний інгредієнт карведилол є рацематом; енантіомери відрізняються ефектами та метаболізмом. +)-енантіомер виявляє лише активність, спрямовану на блокування α ₁ -адренорецепторів. α ₁ -адренорецепторів викликає периферичну вазодилатацію і знижує ОПСС. Завдяки цим ефектам зменшується навантаження на серцевий м'яз і попереджається розвиток стенокардії. . Схожі ефекти відзначали у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка. Карведилол не виявляє внутрішньої симпатоміметичної активності і, як і пропранолол, має мембраностабілізуючі властивості. Активність реніну в плазмі зменшується, а затримка рідини в організмі відбувається рідко. Вплив на артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень найбільш виражено через 1-2 години після прийому препарату.

У хворих з АГ на тлі нормальної функції нирок карведилол зменшує нирковий судинний опір. При цьому не виникає суттєвих змін клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та екскреції електролітів. Завдяки підтримці периферичного кровотоку рідко спостерігається похолодання кінцівок, характерне для лікування блокаторами β-адренорецепторів. Карведилол, як правило, не впливає на рівень ліпопротеїнів у плазмі.

Фармакокінетика. Карведилол після перорального прийому швидко та майже повністю всмоктується. Майже повністю зв'язується із білками плазми крові. Об'єм розподілу становить близько 2 л/кг. Концентрація в плазмі пропорційна введеній дозі.

Тільки близько 30% введеного карведилолу є біодоступним через значний пресистемний метаболізм (головним чином завдяки ферментам печінки CYP 2D6 та CYP 2C9). Утворюються три активні метаболіти зі здатністю блокувати β-адренорецептори; один з них (4'-гідроксифеніловий похідний) є в 13 разів більш потужним, ніж карведилол, щодо блокади β-рецепторів.

У порівнянні з карведилолом активні метаболіти мають слабку вазодилататорну дію. Метаболізм стереоселективний; тому рівень R(+) карведилолу у плазмі крові у 2–3 рази перевищує рівень S(–) карведилолу.Рівні активних метаболітів у плазмі крові приблизно в 10 разів нижчі за рівень карведилолу. Т _½ дуже відрізняється: 5-9 год для R(+) карведилолу і 7-11 год для S(-) карведилолу. У осіб похилого віку спостерігається підвищення рівня карведилолу приблизно на 50%. У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність карведилолу збільшується в 4 рази, а C _max у плазмі крові в 5 разів перевищує відповідні величини у здорових людей.

У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність збільшується до 80% через зменшення метаболічного розпаду першого проходження. Оскільки карведилол виділяється переважно з фекаліями, у пацієнтів з порушенням функції нирок малодостовірно суттєве накопичення препарату.

Прийом їжі сповільнює швидкість абсорбції препарату, але це не впливає на його біодоступність.

Показання

Коріол 3,125 і 6,25 мг

Есенційна артеріальна гіпертензія. Коріол можна застосовувати окремо або у комбінації з іншими протигіпертензивними препаратами (особливо з тіазидними діуретиками).

Хронічна стабільна стенокардія.

Хронічна стабільна серцева недостатність (на додаток до стандартної терапії діуретиками, дигоксином або інгібіторами АПФ), для запобігання прогресу захворювання у пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ–ІІІ класу за класифікацією NYHA.

Коріол 12,5 та 25 мг

• Есенційна артеріальна гіпертензія.
• Хронічна стабільна стенокардія.
• Хронічна серцева недостатність помірного та тяжкого ступеня, як додаткова терапія.

Застосування

Для уповільнення абсорбції та попередження ортостатичних ефектів коріол слід приймати після їди.

Дозу слід підбирати індивідуально. Лікування слід розпочинати з низьких доз, які слід поступово підвищувати до досягнення оптимального клінічного ефекту. Після прийому першої дози та після кожного підвищення дози рекомендується вимірювати артеріальний тиск у положенні стоячи через 1 годину після введення для виключення можливої ​​гіпотензії.

Лікування препаратом Коріол слід припиняти поступово шляхом зниження доз протягом 1-2 тижнів.

Якщо лікування припиняється більш ніж на 2 тижні, його слід відновити з призначення низької дози.

Есенційна артеріальна гіпертензія. Початкова доза Коріолу становить 12,5 мг вранці після сніданку або по 6,25 мг двічі на добу (вранці та ввечері). Після 2 днів лікування дозу слід збільшити до 25 мг вранці (1 таблетка по 25 мг) або до 12,5 мг 2 рази на добу. Через 14 днів лікування дозу можна збільшити до 25 мг 2 рази на добу.

Максимальна доза Коріолу для лікування гіпертензії становить 25 мг 2 рази на добу. Рекомендована початкова доза Коріолу для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів із серцевою недостатністю становить 3,125 мг 2 рази на добу.

Хронічна стабільна стенокардія. Початкова доза Коріолу становить 12,5 мг двічі на добу після їди. Через 2 дні лікування дозу слід збільшити до 25 мг 2 рази на добу.

Максимальна доза Коріолу для лікування хронічної стенокардії становить 25 мг 2 рази на добу. Рекомендована початкова доза Коріолу для лікування стенокардії у пацієнтів із серцевою недостатністю становить 3,125 мг двічі на добу.

Хронічна серцева недостатність. Коріол рекомендують для лікування стабільної слабкої, помірно вираженої або тяжкої хронічної серцевої недостатності як допоміжний засіб при застосуванні стандартних препаратів, таких як діуретики, інгібітори АПФ або препарати дигіталісу. Коріол також можуть приймати пацієнти, які не переносять інгібітори АПФ. Пацієнту можна призначати Коріол тільки після врівноваження доз діуретика, інгібітора АПФ та серцевих глікозидів (якщо призначено). Доза підбирається індивідуально. Протягом перших 2-3 годин після першого прийому або після підвищення дози необхідно ретельне медичне спостереження для контролю за переносимістю препарату. Якщо у пацієнта спостерігається зниження ЧСС 55 уд/хв, то дозу Коріолу необхідно знизити. Якщо виникають симптоми артеріальної гіпотензії, спочатку необхідно розглянути можливість зниження дози діуретика або інгібітора АПФ; а якщо ці заходи недостатні, то знизити дозу Коріолу.

На початку лікування Коріолом або після підвищення дози може виникати транзиторне посилення серцевої недостатності. У такому разі необхідно збільшити дозу діуретика. Іноді слід тимчасово знизити дозу Коріола або навіть скасувати. Після стабілізації клінічного стану можна відновити лікування Коріолом або збільшити його дозу.

Початкова доза становить 3,125 мг 2 рази на добу. Якщо пацієнт добре переносить цю дозу, її можна поступово підвищувати (через кожні 2 тижні) до досягнення оптимальної дози. Наступні дози становлять 6,25 мг 2 рази на добу, потім – 12,5 мг 2 рази на добу та 25 мг 2 рази на добу. Пацієнту слід приймати максимальну дозу, що переноситься. Максимальна рекомендована доза для пацієнтів з масою тіла до 85 кг становить 25 мг двічі на добу. Для пацієнтів із масою тіла 85 кг – до 50 мг 2 рази на добу.

Пацієнти похилого віку. Не потрібно змінювати дозу.

Діти. Препарат не рекомендують застосовувати у дітей.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Коріол не рекомендують застосовувати у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Для пацієнтів із систолічним АТ 100 мм рт. ст. особливих змін дози не потрібно (див.ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

*При необхідності застосування дози 3,125 мг призначати інші препарати карведилолу у відповідній лікарській формі та дозуванні.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату;

• декомпенсована серцева недостатність – серцева недостатність IV класу за класифікацією NYHA, яка потребує введення інотропних засобів;
• блокада II та III ступеня (крім випадків, коли встановлено постійний кардіостимулятор);
• супутнє введення верапамілу, дилтіазему або інших антиаритмічних засобів (особливо антиаритмічних засобів класу I);
• виражена брадикардія (ЧСС 50 уд./хв);
• виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ 85 мм рт. ст.);
• кардіогенний шок;
• синдром слабкості синусового вузла (зокрема синоатріальна блокада);
• некомпенсована серцева недостатність, яка потребує введення позитивних ізотропних та/або сечогінних засобів;
• легеневе серце, легенева гіпертензія;
• бронхіальна астма або обструктивні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються бронхоспазмом;
• феохромоцитоми (за винятком випадків, коли вона належним чином контролюється при застосуванні α-адреноблокаторів);
• стенокардія Принцметалу;
• виражені порушення функції печінки;
• одночасне застосування інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО-В);
• непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або глюкозо-галактозна мальабсорбція;
• метаболічний ацидоз;
• період вагітності та годування груддю, дитячий вік.

Побічні ефекти

Частота побічних реакцій оцінюється таким чином: дуже часто (10%), часто (1%, 10%), нечасто (0,1%, 1%), рідко (0,01%, 1%), дуже рідко, включаючи окремі випадки (0,01%).

З боку системи крові та лімфатичної системи: часто – анемія; рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія, зниження рівня протромбіну.

З боку імунної системи: дуже рідко – підвищена чутливість (алергічна реакція), анафілактичні реакції.

Порушення метаболізму та травлення: часто — збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія, порушення контролю глюкози в крові (гіперглікемія, гіпоглікемія) у пацієнтів з уже існуючим цукровим діабетом, можливі прояви латентного діабету, симптоми існуючого діабету можуть посилитись під час терапії, гіперкаліємія, гіпертригліцеридемія, гіпонатріємія, підвищення рівня ЛФ, креатиніну, сечовини.

Психічні порушення: часто – депресія, депресивний настрій; нечасто – розлади сну.

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль; нечасто - стан перед втратою свідомості, непритомність, парестезії.

З боку органу зору: часто — порушення зору, зниження сльозовиділення (сухість очей), подразнення очей.

З боку серцево-судинної системи: дуже часто – серцева недостатність, гіпотензія; часто - брадикардія, набряк (включаючи генералізований, периферичний, набряк і набряк статевих органів і ніг, що залежить), гіперволемія, перенасичення рідиною, ортостатична гіпотензія, порушення циркуляції периферичної крові (холодні кінцівки, захворювання периферичних судин, загострення синдрому Шарко і фе; нечасто – блокада, стенокардія, артеріальна гіпертензія, серцебиття.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: часто — задишка, набряк легень, астма у чутливих пацієнтів; рідко – закладеність носа.

З боку травного тракту: часто - нудота, діарея, блювання, диспепсія, біль у животі; нечасто – запор; рідко – сухість у роті, періодонтит, мелена.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення АлАТ (ALT), АсАТ (AST) та гаммаглютамілтрансферази (GGT).

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірні реакції (наприклад алергічна екзантема, дерматит, підвищене потовиділення, кропив'янка, свербіж, подібні до псоріазних та червоного плоского позбавляючи ураження шкіри), алопеція, погіршення перебігу псоріазу, підвищене потовиділення .

З боку кістково-м'язового апарату та сполучної тканини: часто — біль у кінцівках; рідко – артралгія, судоми.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – ниркова недостатність та порушення функції нирок у пацієнтів з дифузним захворюванням судин та/або основною нирковою недостатністю, порушення сечовипускання; дуже рідко – нетримання сечі у жінок, гематурія, альбумінурія, глюкозурія, гіперурикемія.

З боку статевої системи та молочних залоз: нечасто — порушення еректильної функції.

Загальні порушення: дуже часто — астенія (втомлюваність); часто – біль, грипоподібні симптоми, підвищення температури тіла; Запаморочення, втрата свідомості, головний біль та астенія зазвичай легкими і, ймовірно, з'являються на початку лікування.

У пацієнтів із серцевою недостатністю із застійними явищами погіршення серцевої недостатності та затримка рідини можуть з'явитися при підвищенні дози карведилолу шляхом титрування.

Про серцеву недостатність часто повідомляли як про побічне явище як у пацієнтів, які приймали плацебо, так і у пацієнтів, які приймали карведилол (14,5 та 15,4% відповідно,у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда).

Зворотне погіршення функції нирок спостерігалося під час терапії карведилолу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з низьким АТ, ІХС та дифузним захворюванням судин та/або основною нирковою недостатністю.

Як клас блокатори β-адренорецепторів можуть посилити прояви латентного цукрового діабету, погіршенням перебігу вираженого цукрового діабету та пригнічувати регуляцію рівня глюкози в крові.

Карведилол може викликати нетримання сечі у жінок, що зникає після припинення прийому препарату.

Особливості застосування

Артеріальна гіпотензія. препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів із зниженим пеклом.

Ортостатична гіпотензія. Особливо на початку лікування Коріолом і при підвищенні дози може виникати ортостатична гіпотензія з запамороченням і вертиго, іноді також з непритомністю. Найбільший ризик мають пацієнти з серцевою недостатністю, особи похилого віку, а також пацієнти, які приймають інші гіпотензивні засоби або діуретики. Ці ефекти можна попередити застосуванням низької початкової дози Коріолу, ретельним підвищенням підтримуючої дози та прийомом препарату після їди. Пацієнтам слід розповісти про заходи для запобігання ортостатичній гіпотензії (обережність при вставанні, при появі запаморочення пацієнт повинен сісти чи лягти).

Припинення лікування. При різкому припиненні лікування Коріолом (так само, як і іншими бета-блокаторами) можуть виникати підвищене потовиділення, тахікардія, задишка та посилення стенокардії. Найбільший ризик мають ті пацієнти зі стенокардією, у яких може виникнути серцевий напад. Дозу необхідно поступово знижувати протягом 1-2 тижнів.

Якщо лікування було зупинено більш ніж на 2 тижні, його оновлення слід проводити, починаючи з найнижчої дози.

Хронічна серцева недостатність. У більшості випадків пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю карведилол необхідно призначати додатково до терапії діуретиками, інгібіторами АПФ, наперстянки та/або вазодилататорами. Початок лікування слід проводити у стаціонарі під наглядом лікаря. Терапію можна починати тільки в тому випадку, якщо при проведенні загальноприйнятої базисної терапії стан пацієнта стабільний протягом не менше 4 тижнів. Пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю, дефіцитом солей або дегідратацією, особам похилого віку з низьким основним рівнем АТ протягом приблизно 2 годин після прийому першої дози або після підвищення дози необхідне постійне спостереження, оскільки можливий розвиток гіпотензії. Артеріальну гіпотензію, яка виникла внаслідок надмірного розширення судин, спочатку лікують зниженням дози діуретиків, а якщо симптоми не зникають, можна знизити дозу будь-якого інгібітора АПФ.На початку лікування або підвищення дози препарату можуть погіршитися перебіг серцевої недостатності або виникнути затримка рідини. У такому разі необхідно збільшити дозу діуретика. Однак у деяких випадках може виникнути необхідність зниження дози або відміни препарату. Дозу карведилолу не слід збільшувати, доки симптоми, пов'язані з погіршенням перебігу серцевої недостатності або артеріальної гіпотензії внаслідок надмірного розширення судин, не будуть контрольованими.

Карведилол слід з обережністю призначати хворим з хронічною серцевою недостатністю, які приймають препарати наперстянки, оскільки ця комбінація збільшує AV-провідність.

Карведилол може стати причиною брадикардії. Якщо частота серцевих скорочень становить 55 уд./хв і виникають симптоми, пов'язані з брадикардією, дозу препарату необхідно знизити.

Оскільки для карведилолу характерний негативний дромотропний ефект, його з обережністю слід призначати пацієнтам із блокадою серця І ступеня.

Порушення функції нирок. У пацієнтів із серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний 100 мм рт. ст.), ІХС або системним атеросклерозом та/або на тлі ниркової недостатності при лікуванні карведилолу спостерігалося погіршення функції нирок, що мало оборотний характер. У пацієнтів із серцевою недостатністю з такими факторами ризику необхідно контролювати функцію нирок під час титрування дози карведилолу. Якщо спостерігається значне погіршення функції нирок, дозу карведилолу слід зменшити або припинити лікування.

Цукровий діабет та гіпертиреоз. Блокатори β-адренорецепторів уповільнюють ЧСС і тому можуть маскувати гіпоглікемію у пацієнтів із цукровим діабетом та тиреотоксикоз у пацієнтів із захворюванням щитовидної залози. У пацієнтів із серцевою недостатністю на тлі цукрового діабету може відбуватися зниження або підвищення рівня глюкози у крові.

Антиаритмічні засоби. При одночасному застосуванні карведилолу з блокаторами кальцієвих каналів, такими як верапаміл та дилтіазем або іншими антиаритмічними препаратами, особливо аміодароном, необхідно контролювати показники АТ та ЕКГ, тому слід уникати їх одночасного внутрішньовенного застосування.

Тиреотоксикоз. Карведилол, як і інші препарати з β-блокуючою дією, може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Загальна анестезія. Блокатори β-адренорецепторів знижують ризик виникнення аритмії під час проведення анестезії, але, крім цього, може підвищитись ризик розвитку артеріальної гіпотензії, тому необхідно з обережністю застосовувати деякі анестетики.

Порушення функції печінки. Карведилол у дуже поодиноких випадках може спричинити погіршення функції печінки. У разі підозри на клінічне погіршення слід перевірити функцію печінки. У разі печінкової недостатності пацієнту слід припинити прийом Коріолу. Як правило,після припинення лікування відбувається нормалізація функції печінки.

ХОЗЛ. Блокатори β-адренорецепторів можуть посилювати бронхіальну обструкцію; тому пацієнтам з ХОЗЛ не рекомендується застосовувати ці препарати. У виняткових випадках Коріол можна призначати пацієнтам із слабко вираженим захворюванням легень при неефективності інших препаратів; проте при цьому необхідно здійснювати ретельне спостереження. Важливо, щоб ці пацієнти приймали найменшу ефективну дозу Коріолу. При появі ознак обструкції дихальних шляхів лікування Коріолом слід одразу припинити.

Захворювання периферичних судин та синдром Рейно. Карведилол з обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин та синдромом Рейно, оскільки блокатори β-адренорецепторів можуть збільшити вираженість симптомів захворювання.

Псоріаз. З обережністю призначати хворим на псоріаз, оскільки це може посилити шкірні реакції.

Стенокардія Принцметалу. У хворих на стенокардію Принцметалу невиборчі блокатори β-адренорецепторів можуть спричинити біль у грудях (α ₁ -адреноблокуючий ефект карведилолу може запобігти цьому, але немає достатнього клінічного досвіду застосування карведилолу при стенокардії Принцметалу).

Феохромоцитома. Пацієнти з феохромоцитомою можуть приймати β-адреноблокатори, тільки якщо вони спочатку вже почали приймати α-адреноблокатори.

Реакції гіперчутливості. Пацієнтам з тяжкими реакціями гіперчутливості в анамнезі та тим, хто проходить десенсибілізацію, необхідно з обережністю призначати карведилол, оскільки блокатори β-адренорецепторів можуть підвищувати реактивність при проведенні тестів на алергію, посилювати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій.

Контактні лінзи: тих, хто носить контактні лінзи, слід попередити про можливість зменшення сльозовиділення.

Безпека та ефективність Коріолу у пацієнтів віком до 18 років не вивчали, тому його не рекомендується застосовувати у таких пацієнтів.

Інформація про допоміжні речовини препарату. До складу препарату входять сахароза та лактоза. Цей препарат не слід приймати пацієнтам з такими порушеннями: непереносимість фруктози, дефіцит лактази, галактоземія, синдром порушення абсорбції глюкози-галактози або дефіцит сахарази-ізомальтази.

Пацієнтам не рекомендується під час лікування вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь може посилювати ефекти карведилолу.

Оскільки препарат містить сахарозу, це слід врахувати хворим на цукровий діабет.

Період вагітності та годування груддю. Для карведилолу отримано недостатньо клінічних даних про вплив під час вагітності.Результати експериментів на тварин є недостатніми для оцінки впливу в період вагітності на розвиток плода та на дитину після народження. Потенційний ризик для людини залишається невідомим.

Блокатори β-адренорецепторів мають негативний фармакологічний вплив на плід. Вони можуть викликати у плода гіпотензію, брадикардію та гіпоглікемію.

Коріол протипоказаний у період вагітності.

Оскільки існує ймовірність, що карведилол проникає у грудне молоко, то протягом лікування Коріолом не рекомендують годування дитини груддю.

Діти. Безпека та ефективність застосування Коріолу у дітей не встановлена, тому призначення препарату дітям протипоказане.

Взаємодія

Деякі антиаритмічні, наркотичні, гіпотензивні засоби, препарати для лікування стенокардії, інші β-адреноблокатори (наприклад у формі очних крапель), препарати, що знижують рівень катехоламінів (наприклад інгібітори мао , резерпін) та серцеві глікозиди можуть посилювати ефекти карведилолу. тому дозу цих препаратів та коріолу слід підбирати з обережністю.

Фармакокінетичні взаємодії

Дігоксин. Концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15% при одночасному введенні дигоксину та карведилолу. Як дигоксин, так і карведилол уповільнюють AV-провідність. Рекомендують підвищений моніторинг рівнів дигоксину на початку, корекції дози або припинення прийому карведилолу.

Інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби. Препарати з β-блокуючими властивостями можуть посилити ефект інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів щодо зниження рівня глюкози у крові. Прояви гіпоглікемії можуть бути замасковані чи ослаблені (особливо тахікардія). Тому для пацієнтів, які приймають інсулін чи пероральні гіпоглікемічні засоби, рекомендують регулярний моніторинг рівня глюкози у крові.

Індуктори або інгібітори Р-глікопротеїну, СYP 2D6, CYP 2D9. Карведилол є інгібітором Р-глікопротеїну, тому біодоступність лікарських засобів, що транспортуються Р-глікопротеїном, може підвищуватися при одночасному застосуванні з карведилолом.

Інгібітори, як і індуктори CYP 2D6 та CYP 2D9, можуть стереоселективно змінювати системний або пресистемний метаболізм карведилолу, підвищуючи або знижуючи концентрацію R- та S-карведилолу в плазмі крові.

Флуоксетін. У дослідженнях пацієнтів із серцевою недостатністю одночасне застосування флуоксетину як потужного інгібітора СYP 2D6 призводило до стереоселективного інгібування метаболізму карведилолу з підвищенням рівня R(+) енантіомеру AUC на 77%.

β-агоністи бронходилататорів. Некардіоселективні блокатори β-аденорецепторів протидіють ефектам β-агоністів бронходилататорів,тому таким пацієнтам потрібне ретельне спостереження.

Стимулятори та інгібітори метаболізму в печінці. Рифампіцин знижує концентрацію карведилолу в плазмі приблизно на 70%. Циметидин збільшує AUC приблизно на 30%, але не викликає змін C _max. Підвищена увага може бути необхідна тим, хто приймає стимулятори оксидаз змішаної функції, наприклад, рифампіцин, оскільки рівні карведилолу в плазмі можуть бути знижені, або інгібітори оксидаз змішаної функції, наприклад циметидин, так як рівні в плазмі крові можуть бути підвищені. Однак, враховуючи відносно низький вплив циметидину на рівні карведилолу, мінімальна ймовірність будь-якої клінічно важливої ​​взаємодії.

Препарати, які знижують рівень катехоламінів: пацієнтів, які приймають препарати з β-блокуючими властивостями та препарат, який може знижувати катехоламіни (наприклад резерпін та інгібітори МАО), слід ретельно спостерігати на предмет проявів гіпотензії та/або тяжкої брадикардії .

Циклоспорин: спостерігалося помірне підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину після початку лікування карведилолом 21 пацієнта з трансплантацією нирки з хронічним васкулярним відторгненням. Приблизно у 30% пацієнтів дозу циклоспорину необхідно було знизити з метою підтримки концентрацій циклоспорину в терапевтичному діапазоні, водночас іншим не потрібно було коригувати. У середньому, у цих пацієнтів доза циклоспорину була знижена приблизно на 20%. Зважаючи на широку внутрішньовидову варіабельність необхідності корекції дози, рекомендується ретельно контролювати концентрації циклоспорину після початку терапії карведилолом, щоб при необхідності проводити корекцію дози циклоспорину.

Антиаритмічні препарати. Спостерігалися окремі випадки порушення провідності (рідко з гемодинамічним порушенням), коли карведилол та дилтіазем вводили паралельно. Як і інші препарати з β-блокуючими властивостями, якщо карведилол призначений перорально з блокаторами кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему, рекомендується проводити ЕКГ та моніторинг АТ. Ці препарати не слід вводити внутрішньовенно. Необхідно проводити ретельний моніторинг стану пацієнта при одночасному застосуванні карведилолу та аміодарону (перорально) або антиаритмічних препаратів І класу. Незабаром після початку лікування блокаторами β-адренорецепторів повідомлялося про розвиток брадикардії, зупинку серця, фібриляцію шлуночків у пацієнтів, які одночасно приймали аміодарон. Існує ризик розвитку серцевої недостатності у разі проведення супутньої внутрішньовенної терапії антиаритмічними препаратами класів Іа або Іс.

Інші антигіпертензивні лікарські засоби. Як і інші препарати з β-блокуючими властивостями,у разі необхідності одночасного застосування карведилолу з блокаторами кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему рекомендують проводити ЕКГ та моніторинг АТ. Як і інші препарати з β-блокуючою дією, карведилол може посилити ефект інших одночасно застосовуваних гіпотензивних препаратів (наприклад, антагоністи α-адренорецепторів), що може призвести до гіпотензії як частини профілю побічних ефектів.

Фармакодинамічні взаємодії

Клонідин: супутній прийом клонідину з препаратами з β-блокуючими властивостями може посилити зниження АТ та ЧСС. При завершенні супутнього лікування препаратами з β-блокуючими властивостями та клонідином першим слід припинити прийом β-блокуючого препарату. Потім, за кілька днів, можна припинити терапію клонідином шляхом поступового зниження дози.

Дігідропіридин. При одночасному застосуванні дигідропіридинів та карведилолу слід забезпечити ретельне спостереження пацієнта, оскільки повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності та тяжку артеріальну гіпотензію.

Нітрати. Підсилюють гіпотензивну дію.

НПЗП, естрогени та кортикостероїди. Антигіпертензивний ефект карведилолу послаблюється при одночасному застосуванні з препаратами, які затримують рідину та натрій в організмі.

Симпатоміметики, α-міметики та β-міметики. При одночасному застосуванні існує ризик розвитку артеріальної гіпертензії та вираженої брадикардії.

Ерготамін. При одночасному застосуванні посилюється вазоконстрикція.

Міорелаксанти. При комбінації карведилолу з міорелаксантами посилюється нейром'язова блокада.

Похідні ксантину. Слід з обережністю застосовувати з похідними ксантину (амінофілін, теофілін) через зменшення вираженості β-адреноблокуючої дії.

Анестетики: слід дотримуватися особливої ​​обережності під час анестезії через синергічні негативні інотропні та гіпертензивні ефекти карведилолу та анестетиків.

Передозування

Симптоми: виражене зниження пекла, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми.

Лікування: окрім заходів загального характеру, необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, за необхідності – в умовах реанімаційного відділення.

Пацієнта слід укласти на спину.

За наявності вираженої брадикардії - внутрішньовенне введення атропіну в дозі 0,5-2 мг.

Для підтримки серцево-судинної діяльності - глюкагон внутрішньовенно струминно по 1-10 мг, а потім у вигляді тривалої інфузії по 2-5 мг/год.

Симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або епінефрін) у різних дозах,залежно від маси тіла та терапевтичної ефективності.

За необхідності введення препаратів із позитивною ізотропною дією призначати інгібітори ФЕД. Якщо в клінічній картині передозування домінує гіпотензія, вводити норепінефрін; призначати його за умов безперервного моніторингу показників кровообігу.

При резистентній до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму.

При бронхоспазму вводити β-адреноміметики у формі аерозолю (при неефективності — внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводити діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні з симптоматикою шоку можливе подовження Т _½ препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої дезінтоксикаційної терапії залежить від тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації хворого.

Карведилол неможливо вивести за допомогою діалізу.

У разі тяжкого передозування, коли хворий перебуває в стані кардіогенного шоку, підтримуюче лікування слід проводити досить довго, оскільки виведення або перерозподіл карведилолу може проходити повільніше, ніж зазвичай.

Умови зберігання

При температурі не вище 30 °С.