Часник у гранулах EDEL 15г

Часник – трав'яниста рослина, яка відноситься до сімейства лілейних, у якого в якості пряності використовують надземну та підземну частини. Як і інші представники лукових, зустрічається у природі в дикому вигляді в киргизьких степах, в європейській частині Росії, в Афганістані, Індії. Має древнє походження, але точне місце його зародження, як і цибулі, встановити дуже тяжко.

Про часник та його лікувальну силу є згадки у Біблії. Він був відомий древнім грекам, римлянам та єгиптянам. Сважалося, що часник надавав енергію, у тому числі і сексуальну, тим хто її споживав. Часник, як і лук, швидко поширився по всій планеті. Ще в дуже давні часи його стали вирощувати як культурну рослину: ботаніки вважають, що часник вирощується людиною на протязі більш ніж 3000 років.

Про нього складали легенди, багато згадувань у фольклорі. Йому приписувалася незвичайна сила, гадалося, що він захищає від вампірів; а молодята, які випили напередодні весілля настій чесноку з молоком, були підготовлені нести разом горе і радість спільного життя.

У середні віки часник вважався основними ліками бідного населення. Часникові настоянки використовували під час чуми, при хворобах легень.

Хімічний склад. Лікувальні властивості

Часник містить ефірну олію, до складу якої входитиме глікозид, алліін, подібно до пеніциліну може вбивати мікроорганізми. Він містить фітонциди та бактерицидні речовини, тому часто використовують як дезінфікуючу речовину. Часник багатий на вітамін С. У зубках є вуглеводи, полісахариди, інулін, фітостеріні, витамини А,В, D, РР, мінеральні речовини (йод, кальцій, фосфор, магній), мікроелементи, органічні кислоти. Маючи такий склад, часник широко використовують для лікування багатьох захворювань: стенокардії, склерозу, рахіту, дизентерії, проносу. Його застосовують при лікуванні гнилисних ран, при авітамінозі, як глистогінний та відхаркувальний засіб. Часник розширює, чистить кров'яні судини, знижує кров'яний тиск, покращує роботу сердечної м'язи, клітин головного мозку, сприяє виділенню жовчі, знижує сахар у крові, є сечогінним та потогінним засобом. Є особлива думка медиків, що він благочинно впливає на лікування ракових захворювань, оскільки містить мікроелементи (германій, цинк, селен, алліін). Може виводити із організму шкідливі речовини, такі як свинець, ртуть, кадмій і т. д. З часника готують багато лікарських препаратів ( у тому числі і алохол). У народній медицині використовують проти грипу, вирусних інфекцій, часто вживаючи з лимоном чи молоком.

Смакові якості. Застосування

Часник – своєрідна пряність, яка має різкий запах та пекучий смак. Він надає особливу пікантність у кулінарію всього світу. В якості пряності використовують надземну та підземну частини у свіжому, сушеному вигляді.

Часник кладуть у тушковані овочі та м'ясні страви, у салати. Більше за всіх чеснок споживають китайці, азіати. З часнику готують відомі давно часникові соуси. Часник додають у баранину, холодні та гарячі супи. З нього готують чеснкову олію, суху чеснкову приправу, чеснкову сіль.

Часник у гарячих стравах поєднується з іншими прянощами, які часто пом'якшують його різкий запах; до них відноситься гвоздика, м'ята, цедра лимона, бадьян і т.д.

Часник використовують як пряну ароматну зелень при консервуванні овочів: огірків, помідорів, кабачків, патисонів, баклажанів, перцю. Собственно чеснок може бути предметом соління, маринування. Солять і квасять його квіткові стрілки, головки (останні дуже популярні в азіатських країнах). У консервованому вигляді він зберігає унікальні властивості пряної рослини.

Деякі тонкощі використання чесноку:

• перед використанням чесноку в сирому вигляді потрібно удалити центральний паросток (в ньому міститься основна гіркота) ,
• випити трішки лимонного соку перед вживанням чесноку чи страви, після пожувати кавову зернинку чи кардамон (запах не буде таким різким),
• не давити, а мілко різати зубчики перед додаванням у соуси.